Ардель замовк. Над кам'яним колом запанувала тиша, така глибока, що було чути лише легкий подих вітру, який ковзав поміж древніх брил. Він повільно підвів погляд до небосхилу, і світло трьох Місяців спалахнуло в його очах, мов відблиск на лезі меча.
— Магія Трилуння, — нарешті промовив він, — не є трьома окремими силами. Вона — єдине полотно, виткане з трьох ниток. Кожна з них існує лише тому, що поруч живуть дві інші.
Його голос лунав спокійно, але кожне слово мало вагу закону.
— Коли одна нитка слабшає, дві інші підтримують її. Коли одна натягується надміру, вони беруть на себе частину її тягаря. Саме так світ зберігає рівновагу.
Ардель простягнув долоню, і три промені місячного світла переплелися над нею, утворивши сяйливий вузол.
— Використовуючи силу Білої Луни, ти неминуче торкаєшся Рожевої та Блакитної. Народження неможливе без життя. Життя не має сенсу без завершення. А завершення завжди стає початком чогось нового.
Вузол світла повільно розпався на три окремі промені.
— Пам'ятайте: жодна дія не народжується без наслідків. Кожен дар має свою ціну. Кожне втручання змінює рівновагу. Світ завжди повертає те, що було взято, — не як покарання, а як спосіб зберегти лад.