У знаках Місяця

3.6

Ардель замовк. Над кам'яним колом запанувала тиша, така глибока, що було чути лише легкий подих вітру, який ковзав поміж древніх брил. Він повільно підвів погляд до небосхилу, і світло трьох Місяців спалахнуло в його очах, мов відблиск на лезі меча.

— Магія Трилуння, — нарешті промовив він, — не є трьома окремими силами. Вона — єдине полотно, виткане з трьох ниток. Кожна з них існує лише тому, що поруч живуть дві інші.

Його голос лунав спокійно, але кожне слово мало вагу закону.

— Коли одна нитка слабшає, дві інші підтримують її. Коли одна натягується надміру, вони беруть на себе частину її тягаря. Саме так світ зберігає рівновагу.

Ардель простягнув долоню, і три промені місячного світла переплелися над нею, утворивши сяйливий вузол.

— Використовуючи силу Білої Луни, ти неминуче торкаєшся Рожевої та Блакитної. Народження неможливе без життя. Життя не має сенсу без завершення. А завершення завжди стає початком чогось нового.

Вузол світла повільно розпався на три окремі промені.

— Пам'ятайте: жодна дія не народжується без наслідків. Кожен дар має свою ціну. Кожне втручання змінює рівновагу. Світ завжди повертає те, що було взято, — не як покарання, а як спосіб зберегти лад.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше