— Перша Луна — Біла, — мовив він, дивлячись на найяскравіший із трьох Місяців. — Вона є початком усього сущого. У її світлі народжується перший подих немовляти, пробуджується зерно в землі й зароджується думка, що одного дня здатна змінити світ. Вона несе в собі силу народження, творення та відродження.
Він на мить замовк.
— Ті, кого торкнулася Біла Луна, покликані дарувати життя там, де його майже не залишилося. Вони лікують не лише тіло, а й душу. Відновлюють зруйноване, пробуджують згаслу надію й допомагають світу знову згадати, як починається світанок.
Його погляд ковзнув до рожевого Місяця, що лагідно пульсував над горизонтом.
— Друга — Рожева Луна. Вона є серцем життя. У її світлі народжуються зв'язки між людьми, пам'ять роду, клятви, любов, дружба й усі невидимі нитки, що поєднують одне серце з іншим. Вона не творить життя — вона допомагає йому тривати.
Ледь усміхнувшись, Ардель продовжив:
— Ті, кого обрала Рожева Луна, вміють бачити те, що приховане від інших. Вони відчувають нитки людських доль, підтримують рівновагу між серцями, зберігають традиції та пам'ять поколінь. Їхня сила — не в руйнуванні чи творенні, а в здатності єднати те, що прагне розпастися.
Після цих слів він підвів очі до третього Місяця. Його блакитне світло було холодним, прозорим і майже безмовним.