— Третя — Блакитна Луна.
Його голос став ще глибшим.
— Люди часто називають її Луною Смерті, але це лише частина істини. Смерть ніколи не була її справжньою сутністю. Вона є завершенням, відпусканням, перетворенням.
Він повільно провів долонею в повітрі.
— Жодна історія не може тривати вічно. Жоден світанок не народиться, якщо ніч не поступиться йому місцем. Саме Блакитна Луна замикає коло, щоб інше могло розпочатися. Вона не відбирає життя — вона звільняє простір для нового.
У його очах промайнуло віддзеркалення холодного місячного світла.
— Ті, кого веде Блакитна Луна, здатні торкатися того, чого бояться інші. Вони відчувають подих тіней, уміють завершувати незавершене, запечатувати те, що не повинно повернутися, і допомагати душам знайти свій останній шлях. Їхня сила полягає не в смерті, а в умінні берегти природний плин часу.
Ардель обвів поглядом усіх, хто стояв у священному колі.
— Та пам'ятайте найголовніше... Жодна з Лун не є сильнішою за інші. Бо народження без життя — лише початок без продовження. Життя без завершення — лише нескінченний тягар. А завершення без нового народження — лише порожнеча. Лише разом вони творять Трилуння — вічний ритм світу, у якому кожен початок приховує кінець, кожен кінець народжує новий початок, а життя є дорогою між ними.