3.3

Його голос був рівним і глибоким. Він не лунав над людьми, а проходив крізь них, осідаючи в самій глибині душі.

— Тут не навчають творити дива заради слави чи влади. Чудеса, народжені марнославством, завжди обертаються руїною.

Він повільно підняв руку до трьох Місяців.

— Тут навчають іншого. Розуміти, як триєдине світло проходить крізь кожну живу душу, як воно поєднує минуле, теперішнє й майбутнє в єдиний подих світу. Лише той, хто збереже цю рівновагу в собі, зможе зберегти її й довкола.

Ардель опустив руку, і в його очах на мить промайнула тінь давнього смутку.

— Запам'ятайте: сила ніколи не належить тому, хто прагне нею володіти. Вона довіряється лише тим, хто здатен нести її відповідальність.

Його голос став твердішим.

— Бо той, хто порушує рівновагу, втрачає не лише свій дар. Він розриває нитки часу, і наслідки цього відлунюють далеко за межами одного життя. Іноді — крізь покоління. Іноді — крізь цілі світи.

Ардель повільно підняв руку до небосхилу. У ту ж мить кам'яне коло огорнула глибока тиша. Здавалося, навіть вітер затамував подих. Світло трьох Місяців почало змінюватися: воно звузилося в тонкі промені, що плавно опустилися на землю, окресливши навколо присутніх сяйливе коло. Давні руни на каменях спалахнули м'яким срібним світлом, ніби впізнали тих, хто стояв усередині.

Ардель заговорив. Його голос був тихим, але в ньому відчувалася сила, що не потребувала гучності. Кожне слово лягало в душі присутніх, немов камінь у спокійне озеро, народжуючи хвилі, які розходилися далеко за межі почутого.