У знаках Місяця
3.1
Кожен його крок луною розходився серед каменів. Здавалося, земля не просто приймає його ходу, а запам'ятовує її, вплітаючи в нескінченний літопис часу. У кам'яному колі він був не сам, там уже чекали інші. Ті, кого, як і його, покликало Трилуння.
Одні стояли нерухомо, інші мовчки сиділи біля древніх брил, але всіх їх єднало щось невловиме. Вони здавалися не людьми, а постатями, витканими з місячного сяйва. Молоді юнаки й дівчата, у чиїх очах ще жевріла цікавість до світу. Зрілі чоловіки й жінки, чиї погляди світилися тихою впевненістю. Старці, на чиїх обличчях час залишив глибокі зморшки, але не зміг згасити світла мудрості. Їхні очі бачили більше зим, ніж могли пам'ятати найдавніші хроніки.
Біля одного з найбільших каменів стояла Хранителька Пам'яті. Її темний плащ ледь ворушився під легким нічним вітром, а сріблясте сяйво в очах було таким самим глибоким і спокійним, як тієї першої ночі, коли вона відкрила Таріанові двері до його минулого. Поруч із нею мовчки завмерла Тіньова Сторожа.
Її прозорі крила повільно рухалися, залишаючи в повітрі тонкі сріблясті сліди, що розчинялися в місячному світлі. Здавалося, вона була не окремою істотою, а живим уособленням межі між світлом і тінню: тією межею, яку кожному обраному судилося колись переступити.
#1294 в Фантастика
#2270 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
