У знаках Місяця
2.21
Так народився Місячний Цикл. Древнє знамення, яке з'являлося лише раз на кілька десятиліть, коли час, доля й воля смертних на коротку мить ставали одним цілим. І, дивлячись на це диво, Таріан відчув, що цієї ночі змінилося не лише його життя. Сам світ зробив свій перший крок назустріч йому.
Повітря раптом змінилося. Воно стало густим і майже відчутним, ніби простір навколо втратив звичну форму й перетворився на живу матерію, що повільно дихала в такт Трилунню. Здавалося, варто лише простягнути руку — і можна буде торкнутися самого часу.
Триєдине сяйво Місяців розливалося довкола, стираючи межу між небом і землею. Світ занурився в м'яке мерехтіння, де звичні обриси втрачали свою певність, поступаючись місцем чомусь значно давнішому й величнішому.
І тоді з'явилися вони. Спершу — лише ледь помітні силуети, народжені зі світла й туману. Потім їхні обриси стали чіткішими, вони не були людьми. Та й тінями їх назвати було неможливо.
Одні здіймалися над землею на широких крилах, сплетених із місячного сяйва, що змінювало свої барви з кожним помахом. Інші нагадували прозорі постаті, виткані з потоків світла: такі ефемерні, ніби були лише відображеннями в тихій воді.
Вони наближалися мовчки. Наче знали, що ця зустріч була визначена задовго до народження самого Таріана. Він завмер, його серце билося рівно, але кожен удар луною відгукувався в усьому тілі. Страх відступив і його місце посіло благоговіння перед чимось незбагненним і величним.
#1287 в Фантастика
#2261 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
