У знаках Місяця
2.20
— Якщо кожен мій крок — це випробування... — тихо промовив Таріан, вдивляючись у бездонну темряву. — То як мені зрозуміти, що я йду правильним шляхом?
Відповідь не змусила себе чекати. Вона піднялася з самої глибини його душі.
— Правильних і неправильних шляхів не існує, — мовив той самий голос.
Тепер він був іншим. Він звучав так, ніби відлунював у самому серці Таріана, повторюючи слова, які той завжди знав, але ще ніколи не наважувався почути.
— Є лише дороги, що ведуть углиб. Не до світу... а до тебе самого. Бо кожен вибір відкриває не новий шлях перед ногами, а нову глибину власної душі.
Таріан мовчав, а ж раптом відчув, як усередині нього щось змінюється. Це була ясність: тиха, глибока й непохитна, мов світанок, що народжується ще до першого променя сонця. Вона не відповідала на всі запитання, але розвіювала страх перед ними.
Його подих став повільнішим і глибшим. Кожен вдих ніби зливався з подихом самого світу, а шкіра ледь помітно тремтіла, вбираючи триєдине сяйво Місяців. Здавалося, світло не торкалося його зовні — воно проникало всередину, запалюючи в душі те, що неможливо було згасити.
Таріан зробив крок, потім ще один і саме в цю мить небо змінилося. Три Місяці почали повільно зближуватися, їхнє світло перепліталося, утворюючи величний небесний візерунок. Біле, рожеве й холодно-блакитне сяйво злилися в єдине коло, що палахкотіло над обрієм, ніби сама вічність на мить відкрила свої брами.
#1294 в Фантастика
#2273 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
