У знаках Місяця
2.19
І тоді він почув голос, що народився в самій глибині його душі, ніби озвався той, хто мовчав у ньому від самого народження.
— Ти зробив свій вибір...
Голос був спокійним, глибоким і безмежно давнім. У ньому не було ані осуду, ані схвалення — лише істина, що не потребувала доказів.
— Прийняти минуле — означає дозволити йому стати твоїм корінням, а не кайданами. Лише той, хто не зрікається прожитого, здатен по-справжньому пробудити теперішнє.
Настала коротка тиша, що була важчою за будь-які слова.
— Але пам'ятай... — голос став тихішим, однак від цього ще проникливішим. — Кожне пробудження має свою ціну. І теперішнє також вимагатиме від тебе жертви. Не тієї, що відбирає життя, а тієї, що змінює душу назавжди.
Таріан різко озирнувся, проте навколо не було нікого. Лише дерева, освітлені триєдиним сяйвом Місяців, повільно погойдувалися під легким подихом вітру. Їхні довгі тіні ковзали землею, сплітаючись у дивні візерунки, що нагадували стародавні письмена.
На мить йому здалося, ніби сам ліс дивиться на нього. Ніби кожне дерево пам'ятає тих, хто колись ішов цим шляхом. І ніби кожна тінь безмовно шепоче слова, які він поки що не здатен зрозуміти. Та Таріан більше не боявся цієї тиші. Іноді саме мовчання відкриває істини, яких не можуть висловити навіть наймудріші слова.
#1294 в Фантастика
#2273 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
