У знаках Місяця
2.11
Він урятував дитину, він зберіг Релікт. Але, зробивши це, відкрив двері для небезпеки, яка ще не встигла показати свого справжнього обличчя. Таріан повільно підвів голову й перевів погляд у бік темного лісу, де між деревами ще жевріли залишки туману. Він відчув, як на його плечі лягає новий тягар. Тягар відповідальності.
Уже надвечір, коли тривога поступово вщухла, мешканці Харна зібралися біля відновленого вівтаря. Полум'я багать тихо потріскувало, зігріваючи прохолодне нічне повітря, а три Місяці, як безмовні свідки, знову освітлювали землю своїм спокійним сяйвом.
Майра підійшла до Таріана, тримаючи в руках глиняний глечик із гарячим відваром. Від нього здіймалася тонка запашна пара, наповнена ароматом польових трав і лісового меду. Вона мовчки простягнула йому глечик.
Таріан вдячно кивнув і сів біля вогню. Тепло полум'я торкнулося його обличчя, але вперше за довгий час він дозволив собі опустити плечі й на мить забути про тягар, який ніс від початку цієї ночі. Він дивився на язики полум'я, ніби намагався віднайти серед них відповіді, яких ще не знав.
— Я боявся, — тихо промовив він після довгого мовчання. — Боявся, що, прийнявши своє минуле, назавжди залишуся його заручником. Що воно стане тягарем, який не дозволить мені рухатися вперед.
Він повільно підняв погляд до неба, де три Місяці мовчки пливли крізь темряву.
#1286 в Фантастика
#2261 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
