— Таріане, — промовив він, — сьогодні ти здійснив те, на що не наважуються навіть найдосвідченіші хранителі. Давні обряди вчать нас берегти силу минулого, бо в ній прихована мудрість поколінь. Та ти нагадав нам істину, яку ми майже забули: жодне минуле не має цінності, якщо заради нього доводиться зректися життя теперішнього.
Прийшовши до Релікту, він на мить замовк, дивлячись на сяйво трьох Місяців.
— Трилуння не просто стало свідком твого вибору. Воно прийняло його.
Слова старійшини ще не встигли розчинитися в нічному повітрі, коли пролунав глухий тріск. Усі погляди звернулися до Релікту. Одна з його кам'яних опор повільно вкрилася павутиною тріщин. Крізь них проступив тонкий темний шрам, що, мов жива тінь, ковзнув по холодній поверхні святині й завмер, залишившись німим нагадуванням про ціну здобутої перемоги. Світло Релікту не згасло та вже не було таким непохитним, як раніше.
— Він відновиться, — тихо промовив Лорен. — Але для цього знадобиться час. Кілька днів його захист буде ослаблений, і темрява неодмінно відчує цю слабкість.
Таріан мовчав. Він дивився на темний шрам, і в його серці народжувалося нове усвідомлення. Не існує перемог без наслідків. Кожен порятунок змінює рівновагу світу. Кожне врятоване життя залишає після себе нові дороги, нові випробування й нові битви.