У знаках Місяця
2.4
Лорен важко зітхнув. Його погляд затримався на дитині, що тихо спала на руках Майри, а тоді ковзнув до примарного сяйва трьох Місяців.
— Якщо Релікт знову наповниться силою, він урятує Харн, — тихо мовив старійшина. — Його світло захистить десятки життів... Але це немовля — теж чиєсь майбутнє. Воно дихає тут і зараз, і його життя не менш цінне за будь-яку святиню.
Він похитав головою, ніби тягар прожитих років раптом став ще важчим.
— Я прожив довге життя, Таріане... Та цієї ночі вперше не знаю, яке рішення буде правильним.
Запала тиша. Таріан відчув, як Знак Трилуння в його серці відповів тихим, рівним теплом. Воно не наказувало йому, не вело за руку. Воно лише нагадувало про істину, яку він відкрив цієї ночі.
Він повільно підняв погляд. Його голос прозвучав спокійно, але в ньому була така впевненість, що навіть нічний вітер ніби стих, дослухаючись до кожного слова.
— Життя починається не завтра. Воно починається зараз.
Він зробив крок уперед.
— Ми не маємо права прирікати невинного лише тому, що так легше. Якщо вибір змушує пожертвувати тим, хто не встиг зробити свого першого кроку, — значить, це не той вибір, який я готовий прийняти.
Його погляд став твердим.
— Я знайду інший шлях. Такий, на якому не доведеться обирати між світлом Релікту й життям цієї дитини. Якщо Трилуння справді обрало мене, то не для того, щоб навчити жертвувати беззахисними, а щоб навчити знаходити надію там, де інші бачать лише безвихідь.
#1294 в Фантастика
#2278 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
