2.3

— Ілена... Її дитина... — ледь чутно прошепотіла Майра, не наважуючись підвести очей. — Малюка торкнувся Туман Тіні. Прокляття вже пустило коріння в його душі. Якщо Релікт згасне, захист Харна впаде, і темрява поглине ще більше життів.

Вона міцніше притиснула немовля до грудей, ніби прагнула закрити його від усього світу.

— Старійшини вирішили перенести Релікт до Священного Вівтаря, щоб звершити давній обряд і відновити його силу. Але шлях туди пролягає через Розкол — місце, де Тінь уже прокинулася. Вони кажуть, що врятувати можна лише одне...

Майра підняла на Таріана сповнений болю погляд.

— Або Релікт... або дитину.

Її слова розчинилися в нічній тиші. На мить увесь світ ніби завмер. Навіть вітер перестав ворушити крони дерев, ніби сама доля чекала на відповідь. Таріан відчув, як Знак Трилуння в його серці відгукнувся теплим, рівним пульсом.  Вибір ніколи не буває між добром і злом.

Найважчі вибори — це ті, у яких кожна дорога вимагає жертви. Найлегше було б довіритися холодному розрахунку. Зберегти Релікт, адже він міг урятувати майбутнє цілого села. Пожертвувати одним життям заради багатьох здавалося правильним... і навіть логічним. Та лише кілька митей тому він прийняв іншу істину.

Минуле не можна зректися. Його потрібно прийняти, щоб зрозуміти ціну кожного життя. Бо майбутнє народжується не з бездушних рішень, а з виборів, зроблених із людяністю. Теперішнє не дозволяло чекати, воно вимагало відповіді саме цієї ночі. І вперше Таріан зрозумів, що справжня сила полягає не в тому, щоб обрати між минулим і майбутнім. А в тому, щоб не зрадити живих, які стоять перед тобою зараз.