У знаках Місяця
1.12
Світло кристала стало яскравішим, ніби відгукуючись на її слова.
— Цей кристал не вкаже тобі дорогу. Він покаже тебе самого. Він відкриє те, що ти ховаєш навіть від власного серця. Та пам'ятай: майбутнє не впустить того, хто досі тримається за тіні минулого.
На мить усе навколо завмерло.
— Лише відпустивши те, що вже звершилося, ти зможеш побачити шлях, який ще не народився. Бо іноді найважчим випробуванням є не битва з темрявою, а прощання з тим, що колись було світлом.
Таріан повільно перевів погляд на кристал. Його прозора поверхня здригнулася, мов гладь озера, якої торкнувся невидимий подих вітру. Світло всередині ожило, переплітаючись трьома місячними барвами, і невдовзі перед ним почали виринати образи.
Він бачив себе маленьким. Відчував тепло рідних долонь, чув безтурботний дитячий сміх, що лунав так виразно, ніби роки між ними ніколи не минали. Та світло змінилося. Радість поступилася місцем втратам, болю, страхам, які колись залишили на його душі невидимі шрами. Перед ним одна за одною поставали миті, що зробили його тим, ким він був сьогодні, — не лише найболючіші, а й ті, що навчили любити, довіряти, втрачати й знову підводитися.
Кожен спогад був разюче справжнім. Це були не просто картини минулого — Таріан знову проживав їх. Він відчував запахи, чув голоси, ловив кожен погляд і кожен дотик так, ніби час перестав існувати.
#1294 в Фантастика
#2281 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
