У знаках Місяця
1.9
Холодний подих ночі ковзнув по шкірі Таріана, і по спині пробіг ледь відчутний дрож. Та всередині, там, де ще недавно жила невпевненість, народжувалася непохитна рішучість.
— Я готовий слухати, — твердо промовив він. — Навіть якщо заради цього доведеться заблукати серед тіней.
У сріблястих очах Сторожі промайнув ледь помітний блиск.
— Заблукаєш, — відповіла вона. — І не один раз. Та не бійся цього. Той, хто ніколи не губився, ніколи не знаходив істинного шляху.
Вона на мить замовкла, ніби дозволяючи його серцю запам'ятати кожне слово.
— Пам'ятай: тінь ніколи не є твоїм ворогом. Вона йде поруч, доки ти шукаєш себе. Іноді вона говорить шепотом, іноді — мовчанням. Але саме в мовчанні народжуються найважливіші відповіді. Навчися чути і те, й інше — тоді жодна дорога не зможе збити тебе зі шляху.
Тіньова Сторожа легко відштовхнулася від землі й безшумно ковзнула в глибину лісу. Її прозорі крила на мить спалахнули сріблястим сяйвом, залишаючи в темряві тонкий слід світла, що повільно розчинявся серед дерев, мов дороговказ, створений самими Місяцями.
Таріан мовчки ступив услід за нею. У ту ж мить він відчув, як срібне сяйво огортає його, проникає крізь шкіру й розливається теплом у грудях. Це була не просто сила — це було пробудження. Наче щось, що дрімало в ньому від самого народження, нарешті відгукнулося на поклик Трилуння.
#1294 в Фантастика
#2273 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
