У знаках Місяця
1.8
Та раптом у свідомості Таріана прозвучав голос: тихий, глибокий і чистий та настільки ніжний, що хочеться окунутися в нього повністю. Він не торкнувся слуху, а відразу проник у думки, відгукнувшись у кожній клітині його єства.
— Я — Тіньова Сторожа, — промовив голос. — Я стою на межі світла й темряви, часу й вічності. Від початку епох я зустрічаю тих, кого Трилуння закликає до себе.
На мить запала тиша, важка й урочиста.
— Ти вже ступив на шлях, із якого немає вороття. Кожен твій крок відлунює в полотні часу, залишаючи знак, який не здатна стерти навіть вічність. Відтепер ти не просто мандрівник... Ти став частиною легенди, що лише починає прокидатися.
— Ти... справді існуєш? — тихо запитав Таріан, не зводячи з неї погляду.
Йому здавалося, що варто лише кліпнути і загадкова постать розчиниться серед місячного сяйва, немов примара. Тіньова Сторожа ледь схилила голову.
— Так, — озвався її голос у його свідомості. — І водночас, ні. Я належу цьому світові так само, як належу пам'яті про нього. Я — відлуння тих легенд, які пережили своїх творців, і тінь тих, чиї імена давно стерлися з людської пам'яті.
Вона зробила крок назустріч, і сріблясте світло трьох Місяців м'яко огорнуло її постать.
— Кожен, хто переступає межу Трилуння, має навчитися слухати тишу між словами й бачити те, що приховане від звичайного погляду. Тіні пам'ятають усе. Вони не судять і не обманюють. Вони лише ведуть тих, хто готовий прийняти істину.
#1287 в Фантастика
#2261 в Різне
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
