У знаках Місяця
1.2
— Це не сни, — промовила вона. — Це відлуння твого минулого, що долає межі часу, аби знайти тебе. Ніщо не зникає безслідно. Те, що одного разу було пережите, не вмирає, а лише засинає, терпляче чекаючи миті, коли його знову почують.
Вона зробила крок ближче, і срібне світло трьох Місяців м'яко торкнулося її обличчя.
— Навчися слухати не лише слова, а й тишу між ними. Саме там ховаються відповіді. Минуле не тягне тебе назад — воно простягає руку, щоб показати шлях уперед.
Вона повільно простягнула до нього руку. Ледве її пальці торкнулися повітря, як свідомість Таріана поглинула хвиля чужих спогадів. Перед його очима постало величне стародавнє місто, залите м'яким сяйвом трьох Місяців. Кам'яними вулицями неквапливо йшли люди, їхні постаті були сповнені дивного спокою, ніби вони жили в гармонії з самим часом.
Звідусіль долинали голоси. Вони зливалися у стародавню пісню — таку давню, що її слова вже давно стерлися з пам'яті світу, але мелодія й досі жила, пронизуючи кожен камінь, кожен подих вітру. Здавалося, саме місто пам'ятало її й співало разом із тими, хто давно став лише відлунням минулих епох.
Таріан не просто бачив це місто. Він відчував, ніби колись уже ходив його вулицями, чув ці голоси... і належав цьому місцю.
#1193 в Фантастика
#2125 в Різне
Відредаговано: 13.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
