У знаках Місяця
1.1
— Ти прийшов сюди за відповідями? — її голос лунав тихо, але пронизував до самої душі, ніби народжувався не зі слів, а з відлуння самої вічності.
— Хто ви?.. — Таріан мимоволі відступив на крок, не відводячи погляду від загадкової постаті.
Сріблясте світло трьох Місяців ковзало по її силуету, та приховувало більше, ніж відкривало. Жінка ледь усміхнулася:
— Я — Хранителька Пам'яті. Та, що береже голоси тих, кого світ давно забув. Ті, хто приходять під час Трилуння, здатні почути не лише тишу, а й шепіт минулих століть.
Вона простягнула руку до стародавньої арки.
— Кожна тінь, кожне забуте ім'я, кожна загублена доля залишають по собі знак. Час не стирає їх — він лише приховує від тих, хто перестав дивитися серцем. Якщо матимеш відвагу слухати не вухами, а душею, минуле відкриє тобі шлях. Але пам'ятай... не кожна істина прагне бути знайденою.
Таріан повільно втягнув холодне нічне повітря. Серце тривожно стискалося в грудях, ніби передчуваючи, що від цієї миті його життя вже ніколи не буде таким, як раніше.
— Я... я бачу сни. Вони такі справжні, що часом мені здається, ніби я вже прожив їх. Ніби колись уже був там, — тихо зізнався Таріан.
Хранителька поглянула на нього з ледь помітною сумною усмішкою, але сповненою розуміння.
#1193 в Фантастика
#2125 в Різне
Відредаговано: 13.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
