У знаках Місяця
Розділ 1. Тіні минулого.
Небо над містом того вечора було незвичним. Три Місяці повільно пливли крізь оксамитову темряву, кожен випромінюючи власне світло: один — чисто-біле, другий — ніжно-рожеве, третій — холодно-блакитне.
Таріан стояв на високому пагорбі, не зводячи погляду з цього небесного тріо. Його серце билося дедалі швидше, ніби відчувало: цієї ночі має статися щось, що назавжди змінить його долю.
— Три Місяці... Трилуння, — ледь чутно прошепотів Таріан.
Здавалося, саме повітря навколо ожило. Легкий вітер ковзав крізь крони дерев, приносячи із собою ледь вловимий шепіт, ніби голоси тих, хто давно покинув цей світ, прагнули бути почутими.
Саме тоді його погляд упав на стародавню кам'яну арку. Напівзруйнована, вкрита мохом і павутиною часу, вона самотньо здіймалася серед дерев. У холодному сяйві трьох Місяців її каміння ніби оживало, а в темних тріщинах мерехтіли примарні відлуння минулих поколінь.
Із темряви стародавньої арки повільно вийшла жінка. Довгий темний плащ м'якими хвилями спадав до самої землі, ніби був витканий із нічних тіней. Її обличчя залишалося майже прихованим під глибоким каптуром, та очі... Вони світилися тихим срібним сяйвом, у якому, здавалося, жили спогади цілих епох. Їхній погляд був спокійним і бездонним, немов вона бачила не лише те, що існує зараз, а й те, що давно минуло, і те, чому ще тільки судилося народитися.
#1193 в Фантастика
#2125 в Різне
Відредаговано: 13.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
