У знаках Місяця
5.10
Велан стояв у тіні, його обличчя було непроникним. Він не промовив більше жодного слова. Але в його очах померкла раптова упевненість. Таріан не знав, чи його вчинки змінять Велана назавжди. Та зрозумів одне: правда не дається силою її треба носити й плекати.
На світанку вони повернулися до Харна. Люди збіглися до них, і перше питання, яке лунало, було простим:
«Що далі?»
Таріан дивився на їхні обличчя, пам’ятав легкість у голосі дитини, що сміялася в ту ніч, коли він віддав частину свого шляху. Його відповідь була не однословною.
— Далі праця, — сказав він. — Ми будемо плести вузли й вчитися їх розв’язувати. Ми не прибиратимемо спогади, але відшукаємо спосіб, щоб спогади стали містками, а не ножами. І це справа всіх нас.
Люміни кружляли над його головою, і в їхньому світлі Таріан відчув, що Брама майбутнього залишила в його грудях не просто дар, а нестерпну відповідальність. Він знав: попереду, ще одне випробування.
Кінець цих подій вимагатиме від нього не одних рішень, а вміння бути тими, хто здатен тримати шов між минулим і майбутнім. І коли зорі тонули у блакитному ранковому світі, Таріан відчув, що справжній його шлях лише починається.
#1369 в Фантастика
#2309 в Різне
Відредаговано: 14.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
