Небо тієї ночі було незвичним. Три Місяці застигли над обрієм, заливаючи світ сріблястим сяйвом. Кожен мав власне світло й власний голос: перший палав чистою білизною, другий огортав небосхил ніжним рожевим серпанком, а третій світив холодною блакиттю, мов крижане око вічності.
Стародавні легенди називали цю ніч Трилунням — миттю, коли минуле, теперішнє й майбутнє сходяться в одній точці, а народження, життя і смерть перестають бути окремими шляхами, сплітаючись у єдине коло долі. Люди боялися цього часу, бо вірили: саме тоді відчиняються брами між світом живих і царством вічних тіней.
Та цієї ночі Трилуння обрало одного. Його доля була написана серед зірок задовго до першого подиху. Минуле шепотіло його ім'я, теперішнє кликало зробити крок назустріч невідомому. А майбутнє терпляче берегло таємницю, здатну або врятувати світ, або приректи його на загибель.
Так починається історія, народжена під знаками трьох Місяців. Історія, у якій кожен вибір змінює хід вічності, кожен символ приховує істину, а кожне серце стає частиною легенди, що ще не завершилася.