У жовтих тонах

 Глава 1.

Для кого? Кожна книга має своїх читачів. Чи думав автор саме про них від початку, чи просто так вийшло, що люди саме з такими характеристиками стали адресатами послання автора, проте так відбувається завжди. З цією книгою все простіше — щоби вона стала корисною, читачеві досить просто подумати, що він міг би трохи пожити в Азії. А думки про те, щоби десь пожити, майже завжди невіддільні від думок про те, а на що там, власне, можна жити. Ну, якщо Ви, звичайно, не рантьє, що живе собі на втіху й у вас немає необхідності працювати, щоби мати хліб насущний. Гадаю, всім уже стало зрозуміло, що говоритимемо ми про Азію. Про цей, фактично, паралельний світ для представників «західної цивілізації». Чому паралельний? А приїздіть сюди на кілька років і самі все чудово зрозумієте, якщо тільки завдасте собі труду подумати. Основою такої класифікації послужив той факт, що абсолютно всі країни Південно-Східної Азії мають дуже довгу історію розвитку суспільства й були дуже, донедавна, закриті від взаємного проникнення не лише «західної» культури, а й здебільшого сусідніх культур. Повірте, під дуже тонким зовнішнім шаром, який виглядає схожим на наші культурні пласти, криється багатотисячолітня цивілізація, для якої «західні цінності» — свій паралельний світ. Для більшості мешканців Азії (а їх більше ніж 30% населення планети) західний світ все ще незрозумілий, дивний, подекуди навіть лякаючий. І, незважаючи на уявне та формальне взаємопроникнення наших «світів», далі деякого економічного об’єднання справа поки не дійшла. І це — лише на макрорівні. Проте, у звʼязку з просто космічними темпами економічного розвитку Південно-Східної Азії, цей світ стає привабливим і для окремих особистостей, які, з різних причин, намагаються побудувати своє життя і кар’єру в Південно-Східній Азії, ну або вже почали серйозно про це замислюватися. Таких людей досить багато, втім, основні категорії можна виділити досить легко. Напевно, найчисленніша категорія — це наймані співробітники, яких починають активно залучати азіатські компанії. Офіси азіатських компаній давно працюють і в Європі, і в Америці, і, звичайно, переважна більшість співробітників там — представники «західної цивілізації». Втім, зараз азіатські компанії активно наймають співробітників до своїх азіатських структур. Причому дуже часто це аж ніяк не великі міжнародні гіганти, а дрібні та середні компанії, що працюють виключно на локальних ринках. І в таких компаніях дедалі частіше починають з’являтися співробітники-іноземці. І, незалежно від розміру компанії, якщо це азіатський офіс, то іноземних співробітників буде переважна меншість і працювати їм доведеться у ментальності «паралельного світу». Тому, звісно, ця книга для них. Наступною, досить численною категорією читачів, безперечно, стануть ті, хто вирішив спробувати побудувати свій власний бізнес у цій частині світу. Невеликі компанії із Заходу, а також окремі бізнесмени та підприємці за останні пару десятків років активно потягнулися до Південно-Східної Азії. Зі зростанням економіки, населення та його добробуту з’являються і комерційні можливості — не тільки для міжнародних гігантів, а й для приватних підприємців. Але, якщо великі міжнародні компанії можуть дозволити собі грати за міжнародними правилами, то компанії меншого розміру, а, тим паче, окремі підприємці знову-таки вимушені жити й працювати в умовах «паралельного світу». Із настанням глобалізації людям, природно, починають спадати на думку й відповідні ідеї. Які часто стають світовими трендами чи стереотипами. Це вже як вийде. Однією з таких ідей стала ідея про те, що в країнах Азії з її невисокою вартістю життя, благодатним кліматом, екзотикою та іншими перевагами для забезпечення пристойного «прожиткового мінімуму» достатньо працювати по кілька годин на день, нести «світло цивілізації місцевим аборигенам», а решту часу лежати на пляжі, або займатися своїм хобі. Як результат — до Азії потягнулося «покоління глобалізації» що бажає самостійності, незалежності і всього того, що може запропонувати світ, який глобалізується. Їхні долі тут складаються дуже по-різному, проте, через їхню численність, очевидно, що ця книга стане в нагоді і їм. Можливо, щось цікаве для себе знайдуть і ті, кого зараз називають «дауншифтери», люди, які свідомо відкинули усталений спосіб життя заходу і хочуть «простого і зрозумілого» життя «на околицях цивілізації». Також багато корисного для себе знайдуть ті, хто, можливо, і не потребує заробітку, проте хоче інтегруватися в азіатське суспільство на деякий час. Це члени сімей тих, кого привела сюди робота чи бізнес. Дефіцит спілкування та звичного культурного середовища — бич усіх мігрантів, хоч тимчасових, хоч постійних. І що далі менталітет від звичного, то складніше. Гадаю, багато хто давно зрозумів просту істину — навіть якщо ви говорите однією мовою, зовсім не факт, що ви розумієте одне одного. Навіть найщасливіша родина не може надто довго існувати у повній комунікаційній ізоляції та культурному вакуумі. І експатські спільноти далеко не завжди здатні повноцінно замінити те, що залишили на батьківщині. Цей «путівник із паралельного менталітету» буде корисним усім тим, чий успіх, комфорт, добробут залежать від комунікацій. Перед тим, як продовжити, маємо відзначити один важливий момент. У цій книзі не буде пошуку спільних «гуманістичних ідеалів», спроб «зрозуміти один одного», порад «як стати своїм» або «як завести 1000 азійських друзів». Тільки голий прагматизм, що дозволяє вибудовувати комунікації та відносини для отримання максимальної власної вигоди, залежно від поставленої мети. Комусь, можливо, деякі моменти здадуться надто жорсткими та діаметрально протилежними настановам західних психологів та фахівців із комунікацій. Так і є — спільного мало. І це зроблено навмисне, нехай навіть і на шкоду загальноприйнятим сучасним тенденціям у суспільстві. Багатьом з тих, хто виріс у світі західних культурних цінностей та ставлення до оточуючих, іноді здається, що деякі моменти спілкування в Азії виглядають неприємно та нелюдяно, і вони постійно намагаються переводити їх у більш звичні їм форми, щоби зберігати свій звичний комфорт у спілкуванні та власну «координатну сітку» світосприйняття. Але, повірте мені, коли об айсберг «різниці менталітетів» розіб’ється ваша перша хоч трохи значна сума чи карʼєра, ви будете налаштовані значно менш «гуманістично та толерантно». Безумовно, користуватися чи ні — вибір ваш, однак, як на мене, знати про деякі моменти вам точно не завадить.