Правда чи дія?

Після зроблених покупок дівчата знайшли Ремі та Шона у відділку спортивного одягу та взуття, в якому вони, мабуть, вже довго сиділи. Ремі щось розповідав Шону, а той сидів із злегка замученим, але зосередженим виглядом.

— Ми прийшли! — крикнула Неллі здалеку.

Від цього в останнього аж очі загорілися. Він побіг до Неллі, Лари та Елі, а Ремі продовжив розказувати про нову модель бігових кросівок, не знаючи, що Шона вже нема.

— Як у вас справи? Обрали сукні?

— Так! Ти б знав, яку ми Ларі знайшли! Але вона відмовилася тобі фотки присилати, бо соромиться, — сказала Неллі.

— Нічого я не соромлюся, це моя справа коли і як я буду писати Шону, — Лара серйозно подивилася на Неллі.

— Ладно, вибач, просто вас ніколи не виведеш на романтичні штучки. Завжди ходите, наче якісь друзі, а не пара. Ви мене, звісно, вибачте, але я не перестану вас мучити, поки не побачу у вас романтики, тому пропоную пограти в правду чи дію, поки будемо йти додому. Як вам ідея? — запропонувала Неллі.

Це було доволі ризикованою, але повністю щиро сказаною пропозицією. Лара з Шоном переглянулися, стримуючи смішок. Така вже Неллі, вона завжди хоче бути в центрі найголовніших романтичних і неромантичних подій. Тому всі дружно погодилися, розуміючи, навіщо затіялася ця гра. Лишень Еля мала трохи запитальний погляд, вставивши у нього фразу « А мене ви ж ні з ким зводити не будете, правда? »

Вийшовши з торгівельного центру, Неллі почала задавати питання.

— Шоне, правда чи дія?

— Дія.

— Тільки більше трьох раз правду обирати не можна…А, що?

— Дія.

У Неллі округлилися очі від такої швидкої відповіді. У Лари було те ж саме.

— Обіймися з Елею, — швидко запропонувала Неллі, намагаючись розтягнути задоволення.

Знехотя Еля наблизилася до Шона та витримала кілька секунд обіймашок, які вона любила не надто сильно. Шон на це відреагував абсолютно нормально.

— Тепер я, — провадив він далі. — Ларо, правда чи дія?

— Давай правда…

Шон на секунду застряг в позиції мислителя та не міг придумати, що ж такого запитати у Лари.

— Який твої улюблені квіти?

— Гортензії, — сказала та, —  а ще люблю лілії.

— О, гарне запитання, — з натяком сказав Ремі, який Лара швидко зрозуміла, але вдала, що нічого не почула.

— Тепер ти, до речі, — провадила далі дівчина. — Ремі, правда чи дія?

— Дія, я на все готовий.

— Зробиш сальто назад? — уїдливо сказала та.

— Ну…не на все…

Друзі почали реготати.

— Гаразд, я жартую. Ремі, підніми Неллі на руки та пронеси її так до он-тої зупинки, — Лара вказала пальцем на малесеньку крапку вдалині.

Ремі аж очі потер, щоб її побачити. Неллі ж ликувала. Обережно взявши її під ноги та під плечі, хлопець підняв Неллі. Спочатку було не дуже тяжко, але поки вони йшли ставало все тяжче і тяжче, руки дуже боліли, наче зараз відірвуться.

— Поки ми йдемо, — насилу сказав Ремі, — Еля, правда чи дія?

— Давай правду.

— Яка твоя подорож закордон була найкращою?

— Я думаю, що це була подорож у Францію. Мені дуже там сподобалося. Я була не в Парижі, до речі, а поїхала в Ніццу, там дуже теплий клімат, гарне кольорове містечко, а французька мова там просто зачаровує. Ми тоді з татом кожного дня на море ходили, а одного дня на автомобілі доїхали до Італії.

— Вау! Це дійсно захоплює, — щиро сказав Ремі. —Неллі, давай, коли одружимось, теж поїдемо в Ніццу?

— Ти почекай, почекай! Багато чого захотів за раз. Ба дійсно, від кого я перейняла ось це бажання все знати! Треба трохи попрацювати над твоєю поведінкою, треба стати дорослішим! До речі, мені також…— Неллі говорила на вухо Ремі, а він, бідний дрижав від втоми та гучного голосу дівчини прямо у вусі.

Справді, Ремі та Неллі дуже змінилися відтоді, як почали зустрічатися, проте вони всеодно дуже гарні друзі і розуміють, де слід зупинити свою допитливість.— Неллі, правда чи дія? — спитала Еля.

— Давай теж правду, дію я навряд чи зможу зараз виконати.

— А давай так, якщо ти хочеш дію, то зараз ти спитаєш хід у Шона, а поки він буде робити або розповідати щось, ви якраз дістанетеся зупинки і ти зможеш обрати.

В Неллі було дещо погане передчуття щодо слів Елі, проте вона не звернула увагу, поки була захоплена можливістю знову спитати у Шона правду чи дію.

— Ну що, Шон, правда чи дія? — Неллі склала руки та злорадно посміхнулася.

Шон видихнув, зробивши вигляд, ніби здається, але натомість сказав:

— Правда.

—  Ну йо, чому правда?

— Бо треба було раніше виказувати свої думки, — так само злорадно посміхнувся він.

— Ну будь-ласочка…

— Що ти хочеш від мене? — спитав Шон.

— Поцілуйтеся в щічку, будь ласочка…— молебно склала руки Неллі.

— Будь ласочка…— повторив Ремі, за що отримав ляпаса по обличчю.

Шон подивився замученим погядом на Лару, такий самий погляд мала і дівчина. Шон взяв її за підборіддя та поцілував у щоку. Неллі ликувала знову, милуючись гарною картиною.

— Тепер моє его повністю задоволене, — сказала та, посміхаючись на всі 32.

Ось вже Ремі дістався зупинки та обережно опустив Неллі на землю. Руки та ноги в нього тряслися, а обличчя виражало незадоволення.

— Тож Неллі, — Еля повернула голову, — ти обрала правду. Тож скажи, чому ти так чекала того поцілунку Лари та Шона?

— Ну я…

— А також фотографій, коли ми були в примірочній?

— Е…

— Ай, ай, ай, — похитав дрижачим пальцем Ремі, — Неллі, як так можна? Йому знову дісталося по обличчю.

— Я просто так хотіла побачити між вами близькість. Ви такі миленькі коли разом, але ніколи не поводитеся як пара…

— Бо ми всього пів року знаємо одне одного, тому й не поводимося. До речі, ви також одне одного знаєте пів року.

— Ну в нас просто там іскра, буря, — сміявся Ремі.

— А я, прикладом, зрозуміла, що насправді не обов’язково поводитися як пара, аби бути парою. За цей час для мене стало зрозумілим, що коли я дуже багато часу проводжу поруч з людиною і розчиняюся в ній, то мені ж стає після цього гірше. Важливо не втрачати власне я в стосунках та дружбі.