36 питань

— Чим пропонуєш зайнятися? — влучно спитала Лара.

Надворі було сонячно і Лара з Шоном вийшли на вулицю, взявши з собою підстилку та кілька настільних ігор. Через годину мали підійти Неллі та Ремі з Елею.

— В мене є багато чого для рукоділля, можемо поліпити з пластиліну або зробити листівки і таке інше.

— Слухай, я тут в інтернеті знайшов питання. 36 питань для того, аби… ну словом… закохатися. Просто багато людей, які відповідали на них разом, врешті-решт закохалися. Я, звісно, розумію, що це може звучати дивно, коли тобі пропонує хлопець…

— Так, давай, — перервала Шона Лара, навіть не дослухавши всі АЛЕ.

Шон посміхнувся і вони почали ставити одне одному питання.

— Питання четверте: що було б для тебе ідеальним днем?  — промовила Лара.

— Я думаю…що це прогулянка біля моря, в лісі чи в полі… або подорож в нове місто на день, а, може, навіть й тиждень. А який ТВІЙ ідеальний день?

— Я б обрала те ж саме, тільки ще додала б якусь їзду верхи, скелелазіння чи каякінг, взагалі будь-яку адреналінову розвагу, а також смачну їжу, — Лара аж облизнула губи.

Поступово вони рухалися по питаннях та дізнавалися багато нового про одне одного.

«Питання 21: яку роль у вашому житті відіграє кохання і прихильність?»

— Ооо…Хто перший відповідає? — змовницьки подивилася Лара.

— Давай я, — запропонував Шон. — … Для мене кохання  завжди асоціювалося з обіймами, триманням за руки та усім таким тактильним. Бо мені так іноді хотілося посидіти в обіймашках, — на мить Шон затнувся, але продовжив: — Але згодом я зрозумів, що кохання складається не тільки з тактильних проявів уваги, але й з базових речей, такі як довіра, турбота, спокій, спільні ідеї та цікавий час, проведений разом. Це ще про спільний добробут та готовність допомагати одне одному. Взагалі кохання — це серйозна та відповідальна штука. Тому для мене це — як вічний двигун, що може надавати енергію в будь-який час. Шон трохи подумав та сказав:

— Ти ж знаєш, що закоханість живе 3 роки? Ну, принаймі так говорять. Бо потім більшість пар, що спершу дуже добре ладнали, розлучаються, втрачаючи ось цей неймовірний потяг одне до одного. Якщо ж ваша пара базується не лише на тактильних жестах та знаках уваги, а й на спільних цінностях, ідеях та взаємодовірі й вірності, то вона з більшою вірогідністю буде разом через 3 й через більше років, навіть якщо «всі обійми та поцілунки стануть звичними». А також важливо завжди залишатися на 10 процентів таємничим, буде що оброговорюввти в разі приглушення інтересу.

—Я ще чула про платонічне кохання. Воно мені більше імпонує, адже воно більше базується на саме спорідненості душі. Читала про багатьох письменників, які саме були в платонічних стосунках, це так мило. А знаєш що, Шоне?

— Що? — здивовано глянув на дівчину він.

— А ти був колись у стосунках до мене?

Це питання звучало доволі смішно з вуст Лари.

— Не повіриш, але так. Я, до речі, саме про це тобі й хотів розповісти того дня, коли ми…ну…стали парою.

— А ну розказуй! — дівчина нагострила вуха, попередньо оглянувшись, чи не підходять звідкись Еля, Неллі чи Ремі.

— Мені тоді було 14 років, це, здається, 9 клас був. Я тоді перевівся до своєї школи та закохався в однокласницю. Вона в той день сиділа наодинці, тому мені було легше з нею познайомитися попервах, адже мене посадили разом з нею. Вона дуже мило відносилася до мене, і я мало по малу закохався у неї (примітка на майбутнє, якщо до тебе гарно відносяться, це не обов’язково значить, що людина в тебе закохалася, можливо це просто її темперамент або ти сприймаєш це більш емоційно). Ну і поки ми спілкувалися, вона також закохалася у мене. Вона запропонувала мені почати зустрічатися, а я не знав, що для цього треба робити, для мене це було в нову, бо я ще був дитиною. Я і зараз не надто дорослий, хоча вже скоро 18, — Шон засміявся. Ну і з тим, що я був нерішучий, вона почала тиснути на мене, і, зрештою, я погодився на стосунки, думаючи, що нормально одразу давати згоду, як нам пропонують в соцмережах, і сенсу давати собі більше часу на роздуми немає.

Шон помітив на собі пристальний погляд Лари:

— Говорю ж, я був дитиною. Я не цікавився в 14 років і дотепер не цікавлюся тим, чим цікавиться молодь зараз, — хлопець трохи промовчав. — Отож вже через кілька  тижнів ця дівчинка почала просити  мене, щоб я її поцілував чи обійняв, заплатив за неї за їжу, але мені це не подобалося і щось всередині мене говорило, що мені слід якнайшвидше піти, проте я пручався, думаючи, що все так і має бути в стосунках, хотів здатися дорослим, бо мене в минулій школі часто ображали.

— Ой лишенько, — Лара співчутливо погладила Шона по спині.

— А ще Лілі часто сварила мене за те, що я не веду себе «як чоловік». Нібито я був дуже чутливим та лагідним з іншими, а такими не мають бути чоловіки на її думку. Вона мене дуже ревнувала до будь-яких дівчат та моїх друзів.

— Я, звісно, розумію, що деяка частка ревнощів може бути в парі, але ж не така! — здивувалася Лара.

— Я тобі скажу — це ще не найгірший випадок, до найгіршого я ледве не дійшов. Вона попросила дати їй мій акаунт в соцмережах, нібито для того, щоб щось подивитися, а насправді щоб вона могла слідкувати за тим, з ким я спілкуюся. А також ледве не заборонила спілкуватися з будь-якими моїми друзями й вимагала приділяти увагу тільки їй. На тому етапі я вже остаточно зрозумів, що треба йти та, наскільки ти це можеш зрозуміти, не засміявшись, просто втік від неї, коли ми пішли гуляти ( теж було неправильно з мого боку, але що вже зробити). Пізніше я їй написав, що не хочу більше бути в стосунках, але хоч як я не вибачався за своє рішення, що я, взагалі не зовсім то мав і робити, вона  записувала мені гнівні повідомлення, або сльозливі відео. Мені тоді було дуже важко від цього відійти, але мені допомогли батьки, коли я розповів їм всю ситуацію.

— Ой лишенько! Сподіваюся, що я ніколи не буду такою! — Лара явно занервувала.