Новий новий рік

— Ой лишенько! Як я могла таке зробити? — Лара ходила по кімнаті, все роздумуючи про вчорашній вечір. — Ну реально, так імпульсивно і необдумано поступити! Я ж всього лише кілька разів бачила Шона й навіть досі остаточно не знаю, чим він цікавиться! Так, ми зідзвонювалися ще кілька разів після Різдва, але цього теж мало. Сподіваюсь, що все буде добре й Шон не стане до мене по-інакшому ставитися після мого чтуливого сплеску. О-о-ох!

До кімнати обережно постукала мама.

— Ларо, що там вирішили щодо Нового року твої приятелі? Будете разом святкувати?

— Та я якось навіть і не читала ще повідомлення сьогодні. Зараз подивлюся. О, ну, деяких ( мається на увазі Неллі ) пускають. Щодо інших, то вони мені ще не відповіли, як завжди. Може, сьогодні ще до обіду відповідь дадуть. А куди ж ми тоді підемо святкувати?

— Вдома в нас місце знайдеться, якщо захочете, то можете прийти до нас. Або загляніть до якого-небудь кафе в центрі міста, там зараз усюди, куди не глянь, вони є. За гроші можеш не переживати, один день можна собі дозволити витратити чуточку більше, — підморгнула мама.

Тато ж мав приїхати під саме свято. На нього дуже чекали Лара з мамою, тому не хотілося розчаровувати його відсутністю дочки. Хоча так хочеться спробувати відсвяткувати по-новому! Лара все ще розривалася між сімʼєю та друзями.

— Треба зателефонувати усім та розпитати чи йдуть чи не йдуть, — подумала Лара.

Кілька хвилин дзвінків і суматохи з відповідями на  різноманітні питання й компанія з Неллі, Елі, Ремі, Шона та Лари нарешті зібралася.

— Я вже думала точно ніхто не піде, я дуже вдячна друзям, що вони погодилися. Треба тоді вирішити з ними щодо святкування. Як щодо створення групи ?

***

— Я дуже рада, що ви всі прийшли, проходьте! — сказала Лара, допомагаючи гостям зняти верхній одяг.

— Вітаю, любоньки! Елю, як ви зʼїздили до Греції з батьками? — вийшла з кухні мама Лари.

— Все було чудово, проте тато захворів аж перед відʼїздом, довелося йому трохи помучитися. Але це звичайна простуда, все добре.

— О, не повезло ж людині. Неллі, як у тебе справи?

— Мені іноді здається, що твій рівень комунікабельності в колі моїх друзів перевищує мій, — Лара почала штовхати маму на кухню.

— Ну хоч із хлопчиком познайом новим! Це той Шон, з яким ти нещодавно ходила гуляти?

— Ну так, ну так, ось і підвох, мама знає, коли влучно щось сказати. Соромно до жаху перед усіма друзями! Вони ж тепер сверлять мене поглядом, — подумала було Лара. — Так, це Шон, мама, тобі потрібна допомога на кухні?

— Та ні, я вже закінчую.

— Ось іди закінчуй, люблю тебе! — двері в кімнату Лари зачинилися.

Ремі подивився на Лару поглядом мачо:

— Ну що, як у вас з Шоном?

— Його спитай!

Ремі підійшов до Шона, нахилившись над самим вухом:

— Як у вас справи з Ларою?

— А як вони повинні йти? — Шон здивовано подивився на хлопця.

— Ну-у, ти ж теж отойво, — Ремі штовхнув Шона у плече.

— Що він отойво?! — з яросним поглядом нависла над Ремі Лара. — Відстань від бідного хлопчини!

Еля взяла Лару за пʼясток і опустила на підлогу поруч із собою на знак заспокоїтися. Отак всі розмістилися на підлозі:

— Пропоную пограти в гру, поки ще не покликали до столу, — запропонував Шон.

— Як щодо правди чи дії? — ніби в унісон сказали дівчата.

— Я повністю погоджуюсь ! — додав Ремі.

Лара трохи посиділа, взявшись за голову, перераховуючи усі можливі каверзні питання, яких варто чекати, якщо вона погодиться:

— Можливо в іншу гру, більш цікаву?  Я зараз пошукаю в шафі, в мене є багато настільних ігор.

Дівчата на вигляд трохи посумнішали. Ремі ж взагалі взявся руками за обличчя на знак поразки. Шон за цим усім спостерігав зі здивованим виразом обличчя.

— Як щодо твістера?

***

— Ларо! Можете сідати за стіл! — мама відчинила двері в кімнату. Перед її взором відкрилася наступна картина, Лара стоїть у невідомій позі поруч з Неллі в ще більш невідомій позі, а Еля, Шон та Ремі сидять і спостерігають. Видно було змішані почуття мами від споглядання цього видовища з твістером.

— Так, ми зараз йдемо! — сказала одна з неймовірних поз.

Як тільки за мамою зачинилися двері, в кімнаті почувся грохіт, це означало завершення гри.

Як тільки все затихло, в інші, вхідні двері хтось постукав.

— Тато! — весело заволала Лара.

Мама пішла до вхідних дверей зустрічати тата з подарунком від себе та Лари. Друзі ж зі сторони спостерігали усі обіймашки та целовашки й милувалися.

— Вітаю! — чемно поздоровкався тато. — Ларо, познайомиш мене ?

— Авдеж, ось це Неллі, ти її, мабуть, памʼятаєш. Це Еля, це Ремі, а це Шон.

— Приємно познайомитися! — тато потиснув руку хлопчикам, поки дівчата йшли до столу, а після цього щось сказав, що Ремі з Шоном аж волосся на голові дибки стало, а щоки почервоніли. Сподіваємося, що це не було щось непристойне.

Стіл було накрито щедро, настільки багато смаколиків Лара ще не бачила. Знамениті салати, купка мандаринок та інших фруктів, закуски й різноманітні напої.

— В мене до вас є дуже делікатне питання, хозяюшко, — з милим виглядом Ремі підійшов до мами Лари.

— Ні, Ремі, шампанське для дорослих, якщо ти про це.

Тато ж підійшов до Ремі й знову щось на вухо прошептав, від чого в Ремі загорілися очі. Видно, вони сьогодні стануть найкращими друзями. А ще це буде знаком Ларі, що треба слідкувати за шампанським.