Глава друга Знайомство

Яспіс та Олівін підійшли до дверей,ці двері відрізнялися від інших бо вони були розмальовані різними квітами одним з яких була смарагдова орхідея,саме букет з такою квіткою тримає Яспіс.

Тук тук тук

Скрип дверей

Відчинивши двері Емірада хотіла запитати,як Олівін її перебив: 

-Оце так зустріч пані як ваша нога?

- Вітаю, хлопці, з ногою все чудово ,вам щось підказати?

- Так,ви не знаєте Еміраду вона десь тут має жити

- Ха,Емірада це я.

- Тож ви нас не чекали?

-Аа,точно ви певно Яспіс?

-ДОНЮ НУ ХТО ТАМ ЧОГО ТИ ТАК ДОВГО,ЗАПРОШУЙ ГОСТЕЙ ДО ХАТИ.-Пролунало з кухні 

-Ой дійсно,що ж я вас тримаю на порозі проходьте.

-Дякую.

Посадивши гостей за стіл Емірада спитала 

-чай чорний,зелений,чи кава?

-чорний чай з лимоном якщо можна

-мені так само.-продовжив Олівін 

Поки Емірада відійшла робити чай,мати прийнялася до допитів.

-Ну що юноші розповідайте,скільки вам років,ким працюєте,хто ваші батьки,як надовго збираєтесь затриматись, та де?

-Ох,скіки питань я Яспіс з Зеленого поля пам'ятаєте? 

-Звісно пам'ятаю,я знаю про тебе все,твої батьки вже все розповіли.- Впевнено сказала мати.

-Ох, так вони такі,затримаємося ми тут як мінімум до Емірадового дня народження бо на нього ми і їхали.

-А ви хто?

-яяя я Олівін найкращій друг Яспіса ми друзі ще з дитинства,тому ми і приїхали разом.

-Ну добре друзі це добре,ну що Яспісе як тобі моя дівчинка?

-Ліліє вона прекрасна, я просто втопаю в її блакитних очах.

-Оу це так мило звучить,ви будете гарною парою!

-А ось і чай Яспісе твій, Олівіне а це твій

-Він де ж гарячий давай допоможу,- допомогаючи Еміраді віддати чай Олівін та Емірада приобійняли руки один одного.

Швидко поставивши чай Олівін запитав де вбиральня та відійшов.дивлячись в зеркало він думав:

-Ні ні, це кохання мого найкращого друга мені не можна закохуватись в неї,так вона неймовірна,але цього не може бути, забудь забудь.- закінчивши Олівін повернувся до чаювання та вони продовжили вечір.

-До речі,хлопці, ви нам не допоможе прибрати ст на терасі завтра до дня народження?

-Так звісно,тільки от нам немає де лишитись ми можемо в вас заночувати?

-Звісно,в нас якраз є вільне ліжко..

Настала ніч, і Яспіс вже спав. Але Олівін все ще думав про Еміраду. Її очі, її посмішка – все це не виходило з його голови.

Ранок наступив, і Яспіс разом з Олівіном вийшли на терасу. Вони вирішили прибрати її з самого ранку, щоб зробити приємний сюрприз Еміраді, Лілія  надала хлопцям необхідні інструменти.Сонце вже високо стояло на небі, а їхні руки працювали вдало весело, знищуючи пил та розставляючи квіти.

Після години роботи тераса виглядала чудово. Квіти розцвіли, а столик був прибраний. Яспіс і Олівін вирішили приготувати сніданок. Вони зробили свіжий сік, приготували смачні сандвічі та прикрасили стіл квітами.

Емірада вийшла на терасу, і її очі загорілися від захоплення.

-Хлопці,це неймовірно як вам вдалося так гарно прикрасити терасу,тепер я впевнена,що хочу провести свій день народження тут.-Захоплено з радістю сказала Емірада.

Родина сіла снідати,вони розмовляли на різні теми,але саме тема сім'ї торкнула Олівіна в саме серце.

- Вибачте,мені треба відійти. - З посмішкою на обличчі,але зі сльозами всередині Олівін пішов на вулицю.Одразу за ним рушив і Яспіс.

-Мамо, напевно в нього якась проблема в сім'ї,мені так шкода що я почала цю тему, мені соромно що я почала цю тему.

-Емірадо колись би це всеодно сталося і ти ж не знала,ти просто хотіла почути веселі історії.

-Так,але ж його це ранило.

-Розпитай про це у Яспіса,якраз і більше дізнаєтеся один одного, до речі, як тобі Яспіс?

-Мамо, він чудовий але я не впевнена що щось може вийти ,знаєш мені...-недоказавши її перебиває:

-ЕМІРАДО ВИЙДИ СКОРІШ

-О БОЖЕЧКИ, що ж там трапилось 

-Емірадо ці Кримвалі (квітка між трояндою та гіпсофілією) для тебе 

-Яспісе,дякую звісно але більше так не лякай.- з посмішкою на обличчі сказала Емірада.