Розділ 12

Швидко минули різдвяні канікули. Єва не вірила, що чудовий відпочинок у Нідерландах, в колі сім’ї, поряд з люблячими людьми, допоможе їй повернути душевний  спокій. Вона помітила, що майже не згадувала про Адама, вірила, що з часом забуде про нього і якщо пощастить зможе знову закохатись.

В аеропорту, пройшовши паспортний контроль, Єва не поспішаючи тягла свою валізу, як раптом побачила Назара, а потім і Ігоря. Та їх не помітити було просто не можливо! Вони стояли поряд, тримаючи в руках величезні букети троянд і cкоса позираючи один на одного. Дівчина зупинилась, уважно глянувши на них і розпливлась у посмішці. Вона була приємно здивована такій раптовій увазі до себе з боку двох чоловіків. «То ніхто ніколи не дарував мені таких квітів, а тепер неначе змовились між собою. Але ж як приємно!» - думала Єва, не перестаючи радіти.

Хлопці не поступаючись один одному швидко підбігли до Єви, і в один голос неначе домовились між собою вигукнули:

-  Привіт, Єво! – поспішаючи вручити їй квіти.

-  Привіт! Я рада вас бачити! Ви мене приємно здивували, - посміхалася чоловікам Єва, в неї не вистачало рук обхопити величезні букети квітів, а утримати їх стало цілою проблемою.

Ігор одразу взяв ініціативу на себе,  проговоривши:

-  Я маю доповісти босу, що зустрів тебе і благополучно привіз додому, - він підхопив однією рукою Євину валізу, вже не звертаючи уваги на Назара, а другою Єву, а можна було б, то погрузив би на себе і саму Єву з її величезними оберемками квітів.

Назару довелось плентатись за ними позаду. Він злився, що зустрів в аеропорту Ігоря, але не здавався і вирішив, що не залишить дівчину, не дивлячись на шалений опір з боку велетня Ігоря.

Дібравшись до авто, Ігор швидко відчинив передні дверцята, допомагаючи Єві всістися, підхопив квіти і акуратно поклав на задні сидіння, валізу запхнув у багажник. Назар хмурив брови, стоячи поряд і не наважуючись щось сказати.  Ігор спокійнісінько сів на місце водія, завів мотор і машина різко зірвалася з місця, залишивши злого Назара стояти, проводжаючи поглядом авто, яке швидко віддалялося.

-  Чорт забирай! Де він взявся? – злився Назар, - Але нічого, я поїду до будинку Єви і діждусь, коли цей ведмідь, нарешті, її залишить. – підійшов до свого автомобіля, всівшись за кермо, не зволікаючи ні хвилини, завів мотор  і помчав навздогін.

Ігор, як і обіцяв босу, привіз Єву додому, допоміг з речами та квітами. Єві дивною видавалась така увага до своєї персони з боку Ігоря, чи Віталія Всеволодовича? Вона не розуміла, кому дякувати в першу чергу. І зовсім її збило з пантелику те, що Ігор окрім її речей, ще тягнув великий пакет з продуктами, діставши його з багажника. Вона, навіть, трохи розгубилася.   

-  Все, ось ти і вдома, Єво! – одразу промовив Ігор, лише вони переступили поріг Євиної квартири. – З поверненням тебе, дівчинко! – далі показав на великий пакунок і сказав, - Тут все необхідне для тебе. – і уважно зазирнув в сині очі дівчини, які сяяли від задоволення.

-  Дякую тобі, Ігорю. Ти прямо, як з маленькою зі мною панькаєшся. – Єва навіть зніяковіла від такої надмірної уваги, - Мені якось аж не зручно трохи!

-  Все нормально, Єво! – не зводив з неї очей, - Я тоді піду?

-  Добре. Ще раз дякую тобі, - сказала дівчина, але помітила, що хоча Ігор і повідомив, що йтиме, та сам не зрушив з місця, а продовжував стояти, огортаючи її поглядом.

Єва збентежилась, бо не розуміла поведінки Ігоря. Виставити його за двері теж не могла, але ж він і сам не йшов. Раптом Ігор зробив крок в її бік і мовив:

-  Єво, я зараз піду… Але давно хочу тобі сказати… ти мені дуже подобаєшся… – його погляд неначе пронизав її наскрізь. – Я хочу, щоб ти була щасливою, дівчинко.

Ігор підійшов ще ближче і раптом обхопив її в обійми, злегка притиснувши до себе, залишивши на Євиних вустах ніжний і такий п’янкий поцілунок. Потім розправив пасмо, що вибилось з-під її шапки, яку Єва ще не встигла зняти, знову ще раз подивився такими очима, які одразу дали відповіді на всі запитання – Ігор, справді, закохався! Нічого більше не говорячи, обернувся і вийшов з квартири, прихиливши за собою двері.

Єва не розуміла, як реагувати на поцілунок Ігоря.

«Що це було тільки що? З боку Ігоря ніколи не помічала жодних залицянь. Здавалося він ніколи уваги на мене не звертав. А тут? Чого б це раптом? Тепер я не знаю, як мені з ним поводитись?! – думала Єва, і відчула  як хвилювання її накрило, - Він що закохався у мене? Ой, що за дурниці?! Ігор і закохався? Та ні! Цього мені тільки не вистачало!»

Вона врешті зняла з себе куртку та шапку і вирішила відволіктись від нових думок, тепер вже про Ігоря, потягнувши пакунок з продуктами до кухні. Почала його розбирати, викладаючи все на кухонний стіл. Виявляється Ігор потурбувався про все, склавши до пакета різні делікатеси та смаколики. Було таке враження, неначе пів магазину скупив.

-  Що ж мені тепер робити? – в голос почала роздумувати, - Швидше за все, потрібно поводитись, як і раніше, наче нічого не сталося. А може він навмисно це зробив, щоб я завантажила свою голову думками про нього? І не думала ні про що інше. То маю сказати, в нього це вийшло!

Думки Єви розвіялись враз, як вона почула мелодію дверного дзвінка.

-  Ігор повернувся? Чи що? – підійшла до дверей і запитала, - Хто там?