2026.6

Я чую біль у голосі твоєму,
У мовчазному кліпанні очей,
У кроках твоїх, у худобі —
Немає голосу, лише звук костей.

Ти тінь. Ти ніч. Ти пустота
Без імені, без обіцянок.
Ніщо ти. Слів теж нема,
Лиш шафа тлінних цяцянок.

Ти є? Ніколи не було —
Таке ось непорозуміння.
Бути поруч, бути заодно?
Аллахим, дай терпіння.

...Ти є й водночас нема,
По правді, так завжди було.
Блукала постійно твоя душа —
І це тобі нічого не дало.

            ***

На вустах німа гіркота.
В очах ні іскри, ні вагання.
Це просто хвилинне зітхання
Або ж тихе зізнання,
Що звучить голосніше крику...
Включай музику на потіху.
Нехай заглушить тишу цю,
Нехай лунає для усіх.

Усмішка, танці — це все брехня,
Для тих, хто дивиться здаля.
Тож музика грає, минають дні,
І течія несе мов вві сні.

Правди не  помічають,
А може, просто не бажають
Побачити те, що знають,
І далі очі закривають. 

Усмішка, танці — це все брехня,
Для тих, хто дивиться здаля...

                            ***

Його цілунки, мов отрута,
Та ти шукаєш їх знов і знов.
І кожна зустріч ніби спокута,
І кожен погляд — до краю крок.

Ти знаєш правду абсолютно,
Та все ж ідеш своїм шляхом,
Бо душа твоя така забута,
Що біль сприймає за любов.

Ти у полоні — його владою скута:
Пахне квітами — та так пахне кров.
Ти у полоні. Тебе нема. Ти тінь,
Позбавлена дару поколінь.

Його цілунки, мов отрута...
Його цілунки і руки його
Дають тобі нове життя —
Початок нового кінця. 

.                           ***

Кап-кап-кап —
Це не вода — так капає сльоза.
Кап-кап-кап —
Ти грішна,
А може, просто доля нелегка.
Кап-кап-кап —
І звідки лине це виття?
Кап... кап... кап...
Ніхто не знає, хто заплакав — ти чи ніч сама.