У віршах...
2026.5
Ти усміхнувся — світ завмер,
І щось у серці відгукнулось.
Забула я про бар’єр,
Що сама колись звела.
І душа моя притихла,
У серці пісня зазвучала —
Ти просто вибрав мене,
І я тебе обрала...
Коханий, ти моя душа.
Моє ти небо і моя земля.
Моя опора і тиша моя.
Моя ти воля і теплота.
Ти усміхнешся — й світ не страшить,
А кохання твоє так і п’янить...
Ти усміхнешся — повертаюся я до життя.
Стихає світ, а з ним і зайва метушня.
Твоя сила — в усмішці, у теплоті рук.
З тобою я сильна, з тобою без мук
Зустрічаю я ранок, день, вечір і ніч,
І втома зникає. Залишаюся віч-на-віч
З тобою, з собою, з нашим коханням,
Яке не ідеальне — з ним теж є зітхання.
Та це нічого — незначна деталь.
Наша ціль — не визнання і не похвала.
Наша ціль — бути поруч, повітря ділити,
Разом зиму зустріти, весні вклонитись.
Наша ціль — одне одного зцілити
Й до пісні сердець душею схилитись.
***
Закрий очі.
Що ти чуєш?
— Гомін людський.
Закрий очі.
Що ти чуєш?
— Десь у небі пташиний спів.
Закрий очі.
Що ти чуєш?
— Чую я подих твій.
Закрий очі.
Що ти чуєш?
— Чую власне серцебиття.
Закрий іще раз очі.
Не поспішай їх відкривати –
Тобі є що собі сказати.
Що ти чуєш?
— Чую спів душі
Крізь гомін землі.
Я тут. Я є. Я завжди була.
У цьому і є сила моя.
Та крила не завжди
Розправити можу я.
Відредаговано: 04.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
