У віршах...
2026.3
Любиш гратися ти у мовчання,
Споглядати у небі зірки.
Це не прояв кохання —
Чи не розумію я почуття твої?
Ти руки її цілуєш
І усміхаєшся їй,
Та водночас ти міркуєш,
Як дістатися старих мрій.
Ти певен, що це кохання?
Гадаю, звичка. Корисливий хід.
Чуєш її тихе волання?
Їй шкода, що не уникнула бід.
Вона теж не була у коханні:
Не гомоніла, не співала пісні.
Одружилася спозарання,
Щоб змити коханого сліди.
Болить їй. Тобі боліло?
Зіпсував ти чужі життя.
В руках твоїх все згоріло,
Обірвав ти шляхи назад.
Ви чужими були. Без злиття.
Були тіло і душа, не єдині…
Драма була, і не одна у житті —
Без любові — лиш тиша в людині.
Зітхнув ти: «Бувай, життя…
І ти бувай».
Назад не було вороття —
Або живи, або зникай.
І ти пішов і дім знайшов
Під вагою землі вже кілька літ.
Як ти до цього дійшов?
Відповідь проста: через гніт.
Себе ти так і не знайшов
І жив чуже життя.
Голим ти прийшов —
І голим зник у небуття…
(присвячується людині, яка колись сказала "Бувай")
Відредаговано: 19.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
