У віршах...

2026

Я у полоні чужої тривоги,

Що торкнулась мене до душі.

Я бачила — тіні мають свободу —

Не всі підв’язують хвости.

Та є той, хто краде їхню вільність,

Забирає у інші місця.

Чому така нещадність світу

Й сердечна його біднота?..

Я бачила хлопчика…

Він тягнув чуже світло геть.

Щаслива тінь трималася —

Без крику, без слів… Ледь-ледь

Не впавши в темний портал.

Добре, що страх мене не скував.

Я не злякалась. Я обійняла —

Холод ліг у долоні мої.

І тінь тихо мені сказала:

«Вельми дякую тобі…»

(Вірш написаний у момент проживання життя головної героїні історії «Я у полоні. Коли приходить тінь».)

***

У мене не було дому —
Не день, не два, і навіть не рік.
Не могла я знайти до себе дорогу,
І в дзеркалі бачила пустоцвіт.

У мене не було дому —
Нарешті його знайшла.
Змовкла клята та втома,
І ніжно заспівала душа.

Хоч знаю — шепотітиме знову:
«Негідна!.. Знайшла ти дорогу?»
Знайшла. І знаю істину просту:
Добре серце — це велика сила.

Якщо іншим любі ті місця,
Де ходиш, смієшся і плачеш ти —
Цього вже досить,
Щоб відчути: дім був завжди.

Ти особлива, і у тебе є дім —
Відчинені двері вже не для всіх.
Гарна новина: тепер у домі тім
Не одна є кімната, а для себе — весь дім.

Я повернулася —
Я знайшла свій дім.
Я повернулася —
Лунатиме знову той сміх,
Який дарує силу
І пробуджує надію.

***

Тут будуть нові вірші.

Подобається

#633 в Різне
#70 в Поезія

Відредаговано: 18.01.2026