2023-2025

....І життя боятися я стала...

Все як тоді, тікаючи від пітьми!

Змінилася. Що сталося?

Сильним вітром розвіялися мрії усі!

Старенька вже вгамувалася

І серце більше не плаче, не болить,

Воно бідолашне втомилося

І все більше і більше голосно мовчить.

...І життя боятися я стала...

Все як тоді, тікаючи від пітьми!

Особи з дзеркала не впізнала,

А ось голос сказав мені: «Прости!»

А ось голос ... Геть підіть,

Сумніви і мука, ви вороги мої!

Де ж роздобути ту міць?

Хоча б запозичити мрії ті...

                     ***

Один на один. Відчуваєш ти втому

Від вантажу на твоїх плечах,

Тобі хочеться піти додому,

Але є той дім лише на словах.

Один на один. В кімнаті повна тиша

І будильник той більше не дзвонить,

Порадувала б тебе навіть миша,

Таж вона не може говорить!

Один на один. У чому твоя справа?

В дзеркалі вже довго не блищить...

Тобі не знайома відрада,

Бо ти не вмієш говорить!

                   ***

Синє небо, ясні зорі,

Свистові звуки птахів;

Думки здається, що прозорі,

Але ніхто не розуміє слів.

Мовчанка. Рухи в неволі.

Спроби почути той спів,

Нові шляхи невідомі,

Хто б що там не говорив...

Синє небо, ясні зорі,

Дзвінкий солов’їний спів.

Хочеться бути на свободі,

Але ніхто не розуміє слів.

                     ***

І кожного разу вважаю, що це в останній раз.

І кожного разу... Помиляюся в котрий раз!

І кожного разу. Попереду ще один крок.

І кожного разу : «Ось, на тобі, новий урок!»

І кожного.., ще буде безліч таких разів.

В одночас так мало і так багато слів.

Раз за разом підйоми, падіння,

Раз за разом з натхненням в обіймах.

Краще бути в тих обіймах без натхнення,

Краще бачити щасливе сьогодення.

Було би краще без фрази: «І кожного разу»,

.... Якби ж поставити крапку відразу.

                               ***

Щасливий той,

Хто з божевіллям своїм незнайомий,

Хто спить спокійно зранку до ночі.

Щасливий той, хто вірить в свої сили

І бачить тільки кольорові сни.

Щасливий той.., щастя мов пісок,

Воно в руках того, хто цього не знає.

Знову давній урок, і смуток, що так надихає.

В руках пензлик, на картині цвіток,

У сусідній кімнаті повна тиша.

Перший, другий, третій крок!

Яка повільність. Доля швидша.

Щасливий той....

                           ***

Тебе лякало, що можу я згоріти

І лишиться лише поволока на очах.

Гадалося, що буду повільно тліти,

Змінюючи розмір навіть у мареннях.

Тебе лякало.., згоріла вочевидь!

Вранці була, вночі не стало,

А виною цьому прихована гидь,

Що так вкорінилася вдало.

Гадала, що настав кінець,

А це лише новий початок!

Втручання звелося нанівець,

Сприймається все як додаток.

Тебе лякало, що можу я згоріти

І лишиться лише поволока на очах...

Зрозуміла, що можна все зцілити,

А секрет криється у ранкових радощах!