2021-2023

Життя — це злети і падіння,
У нім — і вірність, і брехня.
В одну коротку хвилину
Рветься полотно дня.

Осяяння приходить раптом —
Беруся  за очищення душі...
Не має більше  відради,
Не про це були мрії мої.

Я більше не шукаю правди
У дзеркалах чи між людей.
Її шукати — наче падати
У тінь покинутих дітей.

                     ***

Дехто мріє про казку,

Не бачачи жар-птиці в руках.

І впаде тоді маска,

Коли зазнає він поразок і втрат.

Дехто нескінченно мріє,

Та чи збудує на цьому свій світ?

Душа від болю чорніє,

Бачачи лише золота цвіт.

Дехто мріє про казку,

Не куштуючи самого життя.

Одягає щоденно маску,

Відчиняючи двері в небуття.

                    ***

Ти так хотіла тишину —

І ось тобі її дарують.

Тепер із тінями вживу

Твою самотність намалюють.

Ти так просила — і вона

Тебе безжально проковтнула.

Не жди ні хвилі, ні човна —

Усе без сліду кануло в минуле.

Лиш відголоски пам’яті твоєї  

Час від часу в серці оживають.  

На мить зринають спогади твої,  

Які ти мовчки залишаєш.

Хай буде все, як має бути, —

Лиш не ховай своїх очей.

Тримайся міцно, будь сильніша —

Попереду ще не одна орель.

Тиша, спокій, метушня,

Череда людей — і знову тиша.

Дивування нема. І сліз нема —

Стала ти доросліша.

                      ***

Метелик строкатий сів на плече,

Обірвавши свій уявний політ.

Було хмарно, тепер сонце пече,

Ніби не лив дощ днями напроліт.

Строкатий метелик — усмішка долі?

Їй властиве точне попадання.

Але чи не будуть нові тривоги?

Бо ворог наш — це тихе вагання.

Метелик строкатий, мабуть, до успіху,

Вижили б крила, чіпляючись за віху.

І серце тріпоче, мов вітер у полі,

І ноги йдуть за покликом долі.