Розділ 7

   День не задався з самого ранку. Оскільки перед роботою Вероніці підкинули нового листа зі світлиною із виступу з Тонею, а на звороті надпис:

   «А ось і ще одна твоя таємниця, яку ти так старанно від всіх приховуєш…Ну як, тепер впевнилась, що мені відомо про тебе абсолютно все?

   Губишся в здогадках, хто я? Дам підказку: ми по різні сторони барикад. Ти їх захищаєш, а я розважаюся… Саме на цьому й буде побудована наша забавна гра. Переконаний, нам з тобою буде весело. Очікуй, Астрея, все найцікавіше попереду.»

   Цей лист дав Вероніці роботи на цілий день, бо вона зрозуміла в якому напрямку необхідно вести пошуки. Тільки от її психопатом міг бути будь-хто з тих, кому вона коли-небудь переходила дорогу під маскою Астреї. А за неповні п’ять років діяльності таких назбиралось чимало.

   А до цієї проблеми, ще й додалась запланована сімейна вечеря з нареченою брата та її подругою Сонею. Тому діючи на випередження, Вероніка запросила сусіда й друга Серафима, знаючи, що при ньому батьки не напосідатимуть зі своїм традиційними питаннями, до яких плавно з’їжджала кожна сімейна бесіда: «Коли станеш серйознішою? …Коли вже знайдеш якогось гідного хлопця?» А оте їхнє коронне: «З таким характером… хоч би хтось…», дівчину взагалі добивало, бо говорили так, нібито вона якась навіжена. Тому й не хотіла, щоб Соня це все чула.

   І все йшло більш-менш нормально до моменту, коли Валентина Василівна – мати сімейства за столом не згадала недавню витівку Астреї. Саме тоді Вероніка й зрозуміла, що Денис підозрює про її таємне життя. Він почав провокувати, натяками добиваючись якогось промаху в її відповідях. Та дівчина чудово знала про всі його вміння та методи, тому поводилась якомога стриманіше й вдавала, що лише захоплюється таємною зоозахисницею і аж ніяк не ховається під тією маскою. От тільки зрозуміти чи повірив їй брат так і не змогла.

   Невдовзі після вечері все сімейство сиділо у вітальні, обговорюючи деталі прийдешнього весілля Дениса й Соломії. Остання довго з ними не витримала і пробурмотівши якусь дивну відмовку, поспішила зникнути. Вероніка глипнула на Дениса і якесь шосте чуття підказало їй повторити за майбутньою невісткою, але вона встигла лише підвестися з крісла, як цей намір перервав різкий голос брата:

   - В нашої Ніки є одна таємниця, якою вона зараз з нами й поділиться, адже їй вже набридло приховувати все та ховатися.

   Брат із сестрою схрестили погляди й тоді дівчина усвідомила, що ця гра стала більш ніж серйозною, бо в очах того ж кольору, що і в неї, відбивалась тверда рішучість.

   - Ніко, ми тебе уважно слухаємо, — жваво продовжив Денис, спонукаючи до зізнання, — розпочинай, сестричко, цю нелегку сповідь. Ми спробуємо тебе зрозуміти.

   Вона до останнього не вірила, що він таке утне й майже розтулила рота від несподіванки, але швидко опанувала себе, дякуючи природі за те, що зробила її настільки стресостійкою. Адже Денис не знав, що в сестри є ще один козир, про всяк випадок — план Б. Таємниця, від розкриття якої буде трохи менше проблем.

   - Я так розумію, моя заява про те, що я давно повнолітня і можу робити все, що заманеться, на вас на вас аж ніяк не вплине? – як би ненароком запитала дівчина, гордо всідаючись назад в крісло, яке пам'ятала ще з дитинства, бо воно мало раритетну цінність. Її поставі в ті секунди позаздрила б будь-яка леді.

   Рудий спанієль Аскольд, спокій якого порушила Вероніка невдалою спробою втечі в кімнату, зрозумівши, що тривога була помилковою, повернувся від східців і повторив за дівчиною, розмістившись біля її ніг, з такою самою гордовитістю, мов зібрався захищати свою власницю від усіх і до останнього.

   - Звісно, ти наша донечка, тому твій вік немає жодного значення, — спокійно повідомила Валентина Василівна, схиливши голову вбік і з невідомої причини дивилась на доньку з ледь помітним розчуленням.

   Вероніка скосила очі на брата й усміхнулась хорошій спробі змусити її зізнатись. Але розумні люди з двох бід завжди вибирають меншу. Так вчинила і вона, ошелешуючи всіх присутніх наступними словами:

   -Я - фаєрщиця і займаюся цим вже понад три роки. В нас своя перфоманс-група. Я добре володію різними техніками обертання поїв, оскільки це базовий елемент, але виступаю, як правило, з віялами — це більш видовищно. Поволі підкорюю стафф, поки освоїла лише контактну техніку його обертання. До речі, там багато елементів з бойових мистецтв. В мріях підкорити ще й спінерну, хоча то вже буде важко, оскільки вона більше для циркових артистів.

   Відзначивши гробову тишу, яка наступила після зізнання, Вероніка зрозуміла, що деталей поки що досить і так всі трохи зависли, осмислюючи її слова, а рідних завжди необхідно берегти.

   Батьки ще декілька хвилин продовжували спантеличено блимати очима, а брат дивився з докором. І тоді чоловік, у волоссі якого вже давно з’явилась сивина (звісно не без допомоги молодшого невгамовного чада), гучно прочистив горло та першим порушив тишу:

   - Доню, в таких випадках питають: ти вживаєш якісь заборонені препарати? Але знаючи тебе… тобі ж таке й не потрібно… Правда?

   Вероніка не зрозуміла, до чого це було сказано й чекала наступної фази прийняття рідними нової інформації. І вже через якусь мить, голос кволо подала її мати:

   - Нікуся, щось я зараз трохи не зрозуміла… Пої, стафф і… фаєрщиця… а ще перфоманс… Ти в чому нам тут зізналась?..

   - В тому, що беру участь у вогняному шоу. Я його постійна учасниця: пойстерша, стафферша. Але як вже зазначала, найбільша моя пристрасть – віяла, — видала задоволено, переможно стрельнувши очима в брата.

   Родичі ще не могли оклигати від почутого, хоча знаючи дочку, вже мали б бути готові до чогось подібного. І тоді Вероніка схопивши телефон, радісно повідомила:

   - Зараз знайду вам в мережі виступи нашої групи. Це настільки видовищно і заворожливо, що ви не зможете відірватися. І наперед запевняю: все цілком безпечно – я ж досі жива!