Розділ 40

Я прокинулася від відчуття, ніби мене хтось кинув у розпечену піч. Спочатку мозок не розумів, що відбувається: у вухах глухо стугонів пульс, серце калатало так швидко, що груди боліли, а кожен вдих був важким і гарячим. Повітря здавалося густим, важким, ніби теплий сироп, що затікає в легені й змушує ковтати його, задихаючись. Я відчувала, як кожна клітинка тіла наповнюється цим задушливим жаром, і від цього хотілося здерти з себе шкіру, аби хоч трохи охолонути.

Що за чортівня?

Коли я лягала спати, в кімнаті було прохолодно - я навіть трохи закуталася в ковдру. Вікно було прочинене, штори тихо колихалися, впускаючи в темряву нічний запах вулиці. Все було… нормально. Безпечно. Принаймні мені так здавалося.

І що тепер змінилося?

Я ледь ворухнулася, намагаючись знайти хоч клаптик прохолоди, але замість цього раптом відчула - справа не в температурі.

ВІН.

Його рука лежала на моїй талії, важка й гаряча, як розпечений метал. Не просто торкалася - обвивала, стискала, вгвинчуючись у мене, наче вкарбовуючи в шкіру: "Моє". Він тягнув мене до себе так, що між нами не лишалося навіть міліметра простору. Його груди впиралися в мою спину, і кожен рівний, глибокий подих ніби випалював шкіру на моїй шиї. Ніби ми… разом. Ніби це ранок двох закоханих. Ніби так і має бути...

В мені все обмерло від жаху, хоча тіло горіло від його тепла. Серце билося так швидко, що, здавалося, він має його почути. Я відчувала, як холод страху розтікається всередині, наче вода, що просочується під двері у палаючу кімнату. Інстинкти кричали: "Вставай, тікай!", але тіло було скуто, як у кошмарі, коли ти намагаєшся бігти, а ноги не слухаються. За пару метрів тихенько сопів Давидка, бачачи черговий сон, і я не хотіла будити дитину. Не хотіла, щоб він бачив це. Картину, в якій в його сестру втискається чоловік, з яким малий тільки вчора познайомився.

Я зібрала в собі сили, щоб ледь-ледь змінити положення, відсунутися, звільнити себе хоча б на сантиметр. Але щойно я напружила м’язи, його хватка стала ще міцнішою, наче він відчув мій намір у напівсні.

- Не починай ранок медового місяця з втечі, - тихо, майже ласкаво, але з такою прихованою насолодою, що шкірою пішли мурахи, промовив він просто біля мого вуха. Його подих ковзнув по моїй щоці, і я мимоволі затримала дихання.

"Медового місяця".

Слова впали в мозок, як холодні камені у воду, здійнявши всередині мене хвилю паніки. Перед очима на мить майнула картинка - біле плаття, фата, усмішки гостей… але обличчя нареченого було його. І цей образ був настільки жахливим, що мене ледве не знудило...

Я розуміла: вчорашнє не було кошмаром, із якого можна прокинутися, витерти сльози й видихнути. Це не сон. Це - реальність. І я в ній.

- Тихо… - прошепотіла я, намагаючись зібрати думки в єдиний план, який допоможе виграти хоча б кілька секунд. - Не можна шуміти… Давидка ще спить.

Його тіло трохи розслабилося, рука послабила хватку, але він не відпустив мене повністю. Я відчувала, як чоловік ніби зважує, чи варто довіряти, чи, може, притиснути ще сильніше. І тоді раптом він відпустив. Повністю.

Підвівся з ліжка плавним рухом, немов це був звичний ранок, і кивнув у бік дверей:

- Ходімо.

Тихо. Спокійно. Поважаючи моє прохання. Зберігаючи сон мого брата в цілості та збереженості.

Я підвелася повільно, намагаючись не дивитися на нього. Він знову був лише в боксерах. Ніякої футболки, штанів, нічого, що б хоч трохи закривало тіло. І навіть у такому вигляді чоловік рухався так, ніби на ньому дорогий костюм, а він щойно повернувся з ділової зустрічі.

- Звикай, - кинув він, коли ми вийшли в коридор. Голос був рівний, впевнений, без тіні сумніву. - Ти маєш спати зі мною. Уже завтра весілля. А сьогодні я хочу провести медовий день. З медовим місяцем не складеться, ніхто на це не має часу, а от день у нас є, і він повністю в нашому розпорядженні, кохана.

Мене ніби вдарили. Слова дзвеніли у вухах, і я ще мить чекала, що хтось крикне "стоп", увімкнеться світло, знімальна група розсміється, і я зрозумію, що це був лише хворобливий розіграш. Але ні. Це не спектакль. І моє "не вірю" тут нічого не змінює.

- І цей особливий день я хочу розпочати з подарунків, моя кохана наречена...