Розділ 10

- Як там малий? - Без вітань, без як там справи, відразу переходжу до головного, як тільки опиняюся в роздягальні та набираю до подруги.

- По-перше, заспокойся, всі живі, всі здорові, - Ельза тисячу разів мене запевнила, що якщо я залишу на неї брата на один вечір, то це не означає, що я погана сестра й не люблю малого. І повторює це в тисячу перший, з надією, що хоч цього разу я розслаблюся й відпущу ситуацію. - А, по-друге, він вже спить.

- Вже? - Ні, якщо взяти звичайний день, то сон у десятій, для хлопчика такого віку як Давид, то це цілком супер. Просто день не звичайний. Малий вперше залишається ні зі мною, ні з матір'ю, а по факту з чужою людиною, навіть якщо він знайомий з Ельзою й дуже добре до неї ставиться.

- Третя серія явно була зайвою, тож поки ці черепашки їли піцу, якщо не помиляюся, то цього разу запихали за свої смішні щоки пепероні, малий і відімкнувся. Це ж не проблема, що він вже спить? Чи будити?

- Та ні, все гаразд, - я взагалі не практикую засипання під мультфільми, рахую, що перед сном краще почитати книжечку, чи розповісти брату казку, щоб не розбурхувати психіку, але знову ж таки - день сьогодні вибивається з колії інших, і нічого не буде надзвичайного поганого, якщо цього разу ми вибилися трішки з графіка. Такий собі розвантажувальний день влаштували.

- А ти як там? Як виступила?

- Ще не знаю, чекаю вердикту, - і це теж одна з причин того, чому я так поспішно набрала подрузі. Я їй довіряю. Як собі. Просто багато залежить від моїх танців, які я продемонструвала в цьому нічному клубі. А оскільки я далеко не професіонал, займалася ними ще в школі, то хвилювання присутнє, і очікування ще більше підбурює.

- Ну, а ти як думаєш, впоралася? Вразила? - Не заспокоюється подруга, але воно то і зрозуміло, бо саме вона порадила мене у якості танцівниці для нічного клубу. Ельза за мене поручилася. Тож якщо я облажалася, то їй теж очевидно зірочок не перепаде за намагання впихнути нездару в уже сформований колектив.

- Скажімо так - очікувала гіршого, - бо судячи з тих поглядів, якими мене облизували відвідувачі закладу, то байдужими вони не залишилися. А якщо зачепила, отже, я не настільки недотепа, так же все це працює?

- Тоді розслабся і чекай розмови. Напевно, до тебе підійде Альбіна й все тобі розповість.

- Альбіна? Це хто? - Я, чесно кажучи, очікувала на керівника закладу. Все ж таки в його клубі я танцювала. В його колектив стажуюся на роботу. І саме клієнтів чоловіка маю задовольняти. В адекватному сенсі цього слова. Танцями. Стриманого характеру. Без еротики. В більш-менш пристойному одязі. В схожому я виступала ще в шкільні роки, коли ми виступали в якості чирлідерок на матчі місцевої баскетбольної команди, демонструючи глядачам свої навички. Які, як виявилося, з роками мені знадобилися у нагоді. Як-не-як, а тіло пам'ятає. І все ще в тонусі. З відмінністю тільки в тому, що тоді це була більше гімнастика, а зараз танцювальні етюди з сексуальним нахилом.

- Типу заступниця боса. Вона проводить бесіди з потенційними кандидатками на вакансії в нашому колективі. Підбирає образи на виступи. Загалом багато закриває питань, що пов'язані з номерами та персоналом.

- А чому не сам Мехран Наємович? - Дивно. Саме він спостерігав за моїм виступом. Саме він оцінював мої можливості. Ми особисто з ним не знайомі, але Ельза продемонструвала мені завчасно фотографію керівника, описавши, як буде проходити так званий кастинг на роботу. Де і в що мені буде переодягнутися. Як і що продемонструвати, щоб мати шанс зачепитися за регулярний підробіток.

- Аніт, без образ тільки, але в Мехрана Наємовича таких як ти, я, чи умовна якась Вікторія багацько, і тепер уяви, що він буде до кожної приходити, з кожною розмовляти. Такими темпами клуб загнеться. Натомість є Альбіна. Дівчинка на побігеньках, яка і розв'язує такі от моменти.

- А рішення хто приймає? Ця Альбіна, чи Мехран Наємович? - Я пару разів під час свого виступу перетиналася поглядом з керівником, бо прекрасно знала, в якій частині залу він знаходиться. І хоч на його обличчі не було повного захвату моїми танцювальними можливостями, але і розчарування там теж не виднілося. Тож шанси були. Хтозна, наскільки захоче приймати мене ця Альбіна, і чи не буде вона скептично до мене відноситися, бо я їй попросту візуально не сподобаються. Бо не яскрава. Бо не така лялька як інші. Бо звичайна. А кому потрібна звичайна дівчина, якщо мужики приходять в нічний клуб, щоб повитріщатися на щось відверте? І чим відвертіше, тим більші чайові, тим краще самому закладу та його керівнику.

- Звичайно, Мехран Наємович, - і я встигаю вже трішки вгамуватися, як подруга тут же змушує знову напружитися, - але з ним теж треба бути обережно. За весь час, поки я працюю в його колективі, то всього пару разів з ним здоровкалася, при цьому він відповів тільки одного. І то, можливо, з кимось мене сплутавши.

- А чого так? Ти ж сама говорила, що він гарний бос, і ніяких претензій до нього не маєш, - це ж тільки вчора було вимовлено, а сьогодні повторено, тоді якого?

- Так бо я справді ніяких претензій до нього не маю. Зарплатня солідна. Виплати вчасно. Умови хороші. Які можуть претензії? Кожна середньостатистична дівчина мріє про таку роботу, тим паче в якої за плечима немає жодного досвіду. І він справедливий. Навіть дуже. Одного разу дівчина-танцівниця вирішила його обдурити, забравши всі кошти, які їй дав клієнт за виступ, так Мехран Наємович особисто з нею поспілкувався.

- І що? - Розповідь без кінця. А він сто відсотково був, тільки Ельза чомусь замовчує.

- Та нічого. Звільнили ту дівчину. В той же день. І по чутках вона тисячу разів пожалкувала, що вирішила обдурити Наємовича та розвести того на бабки. 

- Що він їй зробив? - Вчергове підводжу подругу до продовження, бо вона якось не охоче ділиться інформацією.

- Провчив. Але та дурепа сама винна. Нічого було вилізати на голову людині, яка далеко не остання в нашому місті й за бажання знайде тебе за пів години, якщо ти спробуєш її намахати.