Розділ 3. Спалахи камер і гіркий смак тріумфу

Червона доріжка зустріла їх засліпливим каскадом спалахів.

Евеліна на мить втратила орієнтир у просторі: спалахи фотокамер різали очі, а з усіх боків лунали вигуки репортерів, які намагалися привернути увагу одного з найбагатших та найзагадковіших бізнесменів країни. Вона мимоволі сповільнила крок, відчуваючи, як легка паніка підступає до горла.

У цей же момент гаряча, міцна долоня Марка владно лягла на її талію, притягуючи дівчину ближче до себе.

Від цього жестy по шкірі Евеліни пробіг табун вогняних мурашок. Для тисяч глядачів та об'єктивів преси це виглядало як красиво відрежисована сцена: галантний, впевнений у собі чоловік обіймає свою витончену супутницю, демонструючи повну гармонію. Але Евеліна відчувала пальці Марка через тонку тканину шовку — його хватка була міцною, непохитною, майже залізною. Він просто зафіксував її у потрібному положенні, як реквізит для фотосесії.

— Не зупиняйся і дивись прямо в об'єктиви, — промовив Марк крізь вишколену, бездоганну посмішку, майже не рухаючи губами. — Не роби вигляд, ніби тебе сюди притягнули силою. Посміхайся, Евеліно. Ти представляєш мою компанію.

Вона зробила над собою титанічне зусилля. Взявши себе в руки, вона злегка підняла підборіддя і подарувала камерам спокійну, елегантну усмішку, яку відточувала роками ділових зустрічей. Всередині ж усе кричало від болю. Завтра всі світські хроніки майорітимуть заголовками про таємничу брюнетку поруч із Валевським. Журналісти вигадуватимуть плітки про їхній роман, а вона повернеться у свою орендовану однокімнатну квартиру і завтра о восьмій ранку знову варитиме йому каву, яку він назве холодною.

Вони зайшли до бальної зали «Гранд Палас». Приміщення вражало розкошшю: кришталеві люстри відкидали мільйони відблисків на мармурову підлогу, струнний квартет грав легку класичну музику, а між столами з кришталем і сріблом прогулювалася еліта міста — політики, медіамагнати, девелопери.

Офіціант у білих рукавичках підійшов із підносом. Марк відмовився від шампанського, взявши лише склянку води з льодом, а Евеліні коротким кивком дозволив взяти келих брют.

— Сенатор Коваль біля центральної композиції з квітів, — тихо, але чітко сказав Марк, роблячи ковток води. — Поруч із ним голова земельного комітету. Вони вже випили по пару келихів, отже, настрій піднесений. Ідемо. Запам'ятай: твоя задача — підключитися, коли мова зайде про екологічні ризики проєкту «Північний». Подай це як нашу головну перевагу.

— Я пам'ятаю всі цифри звіту, Марку Олександровичу, — тихо відповіла вона.

— Добре. Не підведи мене.

Коли вони підійшли до групи сенатора, Коваль — кремезний чоловік із сивиною на скронях та хитрими, досвідченими очима — широко посміхнувся і простягнув Марку руку.

— Валевський! Нарешті. Я вже думав, ти ігноруєш благодійність, — гучно промовив сенатор, а потім його погляд переключився на Евеліну. Його очі зацікавлено примружилися, оцінюючи її синю сукню, поставу та спокійний вираз обличчя. — Ого... А це хто з тобою? Здається, це обличчя я бачу вперше. Де твоя зазвичай гучна супутниця з модного глянцю?

— Це Евеліна, — промовив Марк рівним голосом, позбавленим будь-якого емоційного забарвлення. — Моя права рука та голова моєї аналітичної групи. Вона знає про проєкт «Північний» більше, ніж увесь міський виконком разом узятий.

Евеліна зробила крок уперед і посміхнулася, трохи нахиливши голову.

— Доброго вечора, пане сенаторе. Для мене честь познайомитися з вами особисто. Наскільки я знаю, ваш комітет нещодавно висловив сумніви щодо санітарної зони нашого об'єкта?

Коваль трохи здивувався такій прямій і професійній атаці, але швидко підхопив тон.

— Саме так, молода леді. Будівництво такого масштабу поруч із парковою смугою — це величезний репутаційний ризик для міської влади. Преса нас просто знищить, якщо там впаде хоч одне дерево.

— Саме тому ми переробили проєкт, — впевнено заговорила Евеліна, повністю включаючись у свою професійну роль і забуваючи про страх. Голос звучав переконливо, м'яко, але з металевою аргументацією. — Ми не просто зберігаємо зелену зону, а збільшуємо її на п'ятнадцять відсотків за рахунок підземного паркінгу. Усі екологічні експертизи вже пройдені, підсумкові цифри показують зниження викидів на сорок відсотків порівняно з попередніми підрядниками. Якщо ви підпишете попередній меморандум сьогодні, завтра вранці ми виставимо цей проєкт як головну екологічну ініціативу року. Це буде ваша особиста перемога в медіа.

Марк мовчав, спостерігаючи за ними збоку. Його обличчя залишалося непроникним, але Евеліна помітила, як ледь помітно сіпнувся куточок його губ. Він був задоволений. Вона била точно в ціль.

Коваль замислився на кілька секунд, дивлячись на дівчину з явною повагою.

— А ви зубасті, Евеліно... Валевський, де ти знаходиш таких кадри? Вона за дві хвилини продала мені те, про що твоя юридична служба мимрила два місяці.

— Вона просто добре робить свою роботу, — холодно відрізав Марк, дістаючи з внутрішньої кишені смокінга компактну папку зі шкіряною обкладинкою та ручку. — Меморандум тут. Підпишіть зараз, сенаторе, і завтра о дев'ятій ранку прес-служба мерії отримає готовий реліз.

Коваль засміявся, похитав головою, але взяв ручку і поставив свій розмашистий підпис на останній сторінці.

— Ти безжальний бізнесмен, Марку. Але з такою помічницею ти дійсно далеко підеш.

Коли сенатор відійшов до інших гостей, Марк повільно зачинив папку й заховав її назад. Він повернувся до Евеліни. У його сірих очах на коротку, майже невловиму секунду спалахнуло щось схоже на справжнє захоплення.

— Блискуче, — сказав він тихо. Голос був низьким, приглушеним. — Ти зробила це краще, ніж я очікував. Премія буде втричі більшою, ніж ми домовлялися.