У вічну мить лунають звуки
І колір волосся спалює очі.
Листопадні твої оці муки
Щороку стають… недівочі.
Ти згориш у полум’ї неба,
Як пророча зоря.
І не скажуть тобі, як треба,
Де закінчиться стерня.
Шукаєш натхнення в інших
Для себе прожити ще день…
Та не існує більших
За власних чудових пісень.
Забудеш холодні серця,
І вкотре спалиш мости…
Хмарці постелиш, не буде кінця.
Пам’ятай: ти маєш піти…
Відредаговано: 16.11.2025