Розділ 11 Світло, яке згасло

Шкільна дискотека: 

"Ти повинна дізнатись план," — єдине, що крутилось у мене в голові того вечора. Я стояла перед дзеркалом, підправляючи макіяж, коли почувся сигнал мого телефону.

— Алло?

— Ань, ну ти де? — пролунало в слухавці. Це була Вікі.

— Я вже майже готова, скоро буду. "Демони" є?

— Так-так, всі четверо, — відгукнулась вона. — І "вовки" теж. Дискотека почнеться через хвилин двадцять.

— Все, я вже виходжу, чекайте. Бувай!

— Вона скоро буде, — почула я останні слова Вікі, перш ніж зв'язок обірвався.

— Наша Анна занадто хоче гарно виглядати, — почулося у відповідь від Алісії.

— І це мене не дивує, — відказала Вікі. — Тут і Аррон.

Я вже майже підіймалась на третій поверх школи, коли мене раптово зупинили і силою затягли у туалет.

— Якого хріна, Аррон? — відразу випалила я, опираючись несподіваній тяготі.

— Я ж казав: виглядай добре, а не приголомшливо, — відповів він, оглядаючи мене з голови до ніг.

— А відколи це сукні стали пошлим одягом? — запитала я з сарказмом, склавши руки на грудях.

— Ти для нього так одягнулась?

— Ні, для себе, бо я люблю себе як ніхто інший, — відповіла я з викликом у голосі, відчуваючи, як моє серце починає битися швидше.

— Молодець, швидко вчишся, — з легким посмішкою сказав Аррон, схрестивши руки.

— Так, я така, — відказала я, не відводячи від нього погляду. — А зараз не сумуй, я змушена виконувати свою роботу.

Я залишила двері вбиральні відчиненими і впевнено вийшла. Я знала, що він дивився мені вслід.

Зайшовши до зали, де вже грала "Sweater Weather" від The Neighborhood, я зітхнула з полегшенням. Вчителі контролювали лише алкоголь, тому на музику особливо не звертали увагу. Головне, щоб не було російської попси — її тут ніхто не слухав.

— Я тут, як і казала, швидко, — промовила я, підійшовши до Вікі та Алісії.

— Добре, а то ми вже подумали, що ти будеш "сік, кола або мінералка", — з сарказмом відгукнулась Вікі.

— Я візьму мінералку. Ви щось чули про алкоголь?

— Його категорично заборонено. Якщо знайдуть пляшку, будеш мати проблеми, — усміхнулась Алісія.

— Хлопці вас запрошували на танець? — запитала я, спостерігаючи за парочками на танцполі.

— Ні, — одночасно відповіли вони.

— Мене теж ні, — я знизала плечима. — Панятна.

— Гей, ти виглядаєш занадто сексуально, — раптом звернулась до мене Алісія, підморгуючи. — Не боїшся вчителів?

— За комплімент дякую. Це вже другий за сьогодні, і ні, не боюсь, — відповіла я, грайливо знизуючи плечима.

— А хто зробив перший? — запитала Вікі, нахилившись ближче.

— Проїхали, — відмахнулась я. — Дівчата, розважайтесь. У мене ще є справи. Скоро побачимось.

Я залишила їх, знаючи, що це не зовсім красиво з моєї сторони, але у мене дійсно були справи важливіші.

Ідучи коридором, я вирішила підправити макіяж. Жіноча вбиральня завжди була зайнята, тому, поки поруч не було ні дорослих, ні хлопців, я зайшла в чоловічу.

Дістаючи помаду, я раптом відчула дивний запах — щось нагадувало ліс або свіжоскошену траву. Але звідки такі парфуми у хлопців? Або це...

Відкривши двері кабінки, я побачила те, що здавалося незрозумілим.

— То це ти тут куриш? — здивувалась я, дивлячись на Адама переді мною.

— Фак. А ти що тут забула? — запитав він, безтурботно видихаючи дим.

— Я просто губи підмальовувала. А ти тут травичкою бавишся... у школі. Марихуана, так?

— А ти звідки знаєш? Теж?

— О, ні. Я тільки жартувати на таку тему вмію. І давно ти це куриш?

— Достатньо, щоб послати тебе подалі кицюня, — з іронією відповів він, відкинувшись назад.

— Завались, зайчик. Інакше твій секретик вийде за межі цього туалету, — попередила я, дивлячись йому прямо в очі.

— Тільки спробуй.

— Не лякай. У цій грі, зайчик, ти. Я збережу твій секрет, але натомість ти більше ніколи не відкриєш свій рот на мене.

— І це все?

— Покашо так. Дякую.

Я зробила вигляд, що не почула його тихе "Сука" і вийшла.

Дискотека йшла на повну, але я більше не могла залишатися в цій атмосфері. Тому я пішла назовні, шукаючи тиші. Але навіть зорі, що висіли над моєю головою, здавалися далекими й недосяжними.

У той день я зустріла багато знайомих мені людей. Я веселилась, пила водичку, танцювала. Я була вільна, я відпочивала. Нарешті відчула легкість, яку не могла відчути давно. Поки я кружляла в ритмі музики, навколо мене вирувала атмосфера шкільної дискотеки. Однокласники сміялись, дехто вже встиг поцілуватись на танцполі, а вчителі мовчки стежили за тим, щоб усе йшло гладко.

І тут заграла пісня "Look After You" The Fray. Вона переслідує мене. Закотивши очі, я пішла з танцполу. Поки парочки кружляли та обнімалися, я залишила залу. Ні, мені не було образливо, і ні, я не хотіла їх вбити чи заздрити. Я просто хотіла відійти на мить.

— Потанцюєш зі мною?

Я обернулася і побачила Браяна.

— А чому б і ні, — неохоче відповіла я. Я не хотіла, щоб він мене торкався, не хотіла дивитися йому в очі, торкатися його рук. Не хотіла, щоб він думав про мене. Але я повинна була.

— Ти дуже неймовірна сьогодні.

— Тільки сьогодні? — я підняла одну брову.

— Я не те хотів сказати. Ну, ти зрозуміла.

Ми вийшли на танцпол. Я дозволила, щоб його рука притиснула мене за талію, я взяла лівою рукою його за плече, а праву подала йому в руку.

— Чому Аррон постійно спостерігає за тобою? Між вами щось є?

— Що? Ні, ми з ним не спілкуємося, — здивувалася я.

— А, ну так, він би тоді не танцював з іншою.

— Ти про що?

— Он. Сама глянь.

Я повернула голову і побачила, як Аррон танцював з іншою. Він дивився на неї. Це була блондинка з блакитними очима в голубій сукні на білих підборах. Гарний макіяж і сяюча шкіра. Щось усередині мене опустилося. Мені стало тісно і незатишно. Повітря покидало мої легені. Дихати ставало важче, ноги ніби стали ватними.