Розділ 10 Неочікувана зустріч

Ми працювали над проектом ще кілька днів, і Аррон продовжував приходити, щоб допомагати. Наші зустрічі не були особливо веселими, але вони мали свою глибину. Не можу сказати, що між нами панувала легкість чи грайливість, але була певна тиша, яка означала більше, ніж просто спільна робота. Ми були ми, і цього було достатньо.

Але життя завжди любить підкидати несподівані повороти.

— Доброго ранку, діти! — в класі зазвучав голос учительки. — Маю для вас новину: до нас на обмін приїхали двоє новачків. Знайомтесь, Алісія та Паркер. Вони на рік молодші за вас, навчатимуться у 9-Б, але я попрошу, щоб ви їх прийняли до себе.

Я підняла голову, і те, що побачила, змусило моє серце застрибати. Це була вона. Моя інтернет-подруга — Алісія.

— Алісія?! — вигукнула я і різко встала з місця. Всі в класі зацікавлено втупилися в мене, не розуміючи, що відбувається.

— Офігіти! Ти знала? — запитала я, намагаючись впоратися зі своїм здивуванням.

— Ні, не знала, що ти навчаєшся в цій школі, — відповіла вона, підходячи ближче. Ми обнялися, і на мить я забула про все навколо.

Я відчувала, як серце гупає в грудях, ніби ось-ось вирветься назовні. Ми з Алісією обіймалися міцно, по-справжньому, ніби намагалися компенсувати весь той рік, коли єдиним нашим зв'язком був екран телефону. Я пам'ятала наші нічні переписки, безкінечні жарти, моменти, коли вона була єдиною, хто розумів мене краще за всіх.

Довкола чувся приглушений гул голосів, але для мене існувала тільки вона. Лише тоді я зрозуміла, як сильно мені її не вистачало.

— Я досі не вірю, що це ти... що ти справжня, — прошепотіла я їй на вухо.

Алісія тихо засміялася. 

— Ми ще багато один одного здивуємо, повір, — сказала вона загадково.

Я не встигла розпитати, що вона має на увазі, бо в цей момент мою увагу привернув Паркер. Він стояв осторонь, трохи розгублений, але тримався впевнено. Кай уже встиг підійти до нього і щось сказати. Я краєм ока помітила, як Паркер кивнув і посміхнувся — посмішкою, в якій читалась певна обережність.

"Цікаво, що він за людина..." — промайнуло в думках. Але найголовніше було інше — моя подруга тепер тут. І я точно знала: наше життя тільки-но починає змінюватися.

— Міс Ванда, я знаю Алісію, з нею все буде добре, — сказала я, відчуваючи, як усі погляди вп'ялися в нас.

— А я подбаю про Паркера, — раптом пролунало від Кая. Я здивувалась — "Демони" вже більше року нікого не приймали у свою зграю.

— Добре, розібралися, — вчителька зітхнула. — Алісія і Паркер, для вас від школи буде надано готель, про житло не турбуйтеся. Знайомтесь, а я піду.

— Я досі не вірю своїм очам, Анно! — промовила Алісія, і в її голосі відчувалась недовіра змішана з радістю.

— Та я теж ще не можу повірити. Алісія, це Вікі. Вікі, це Алісія. Ви обидві мої подруги.

— Рада знайомству, — сказала Вікі, кидаючи погляд на Алісію.

— Я теж, — Алісія тепло посміхнулась.

— Як там Паркер? — я злегка підняла брови, відчуваючи легку цікавість.

— Ой, да що він! Як завжди, не звертає на мене уваги, наче мене і не існує, — скаржилась Алісія, але її голос був більше веселим, ніж роздратованим.

— Не переживай, ще зверне. Скоро змагання з баскетболу, можливо, він приєднається до "Дияволів". Побачиш, ви ще будете парою, — підморгнула я.

— Народ, маю для вас оголошення, — на весь клас пролунало від Лілі, і всі стихли.

— Скоро почнуться змагання між шістьма школами: п'ята, друга, шоста, десята і наша перша. Хлопці, вам потрібно взяти участь, а дівчата могли б їх підтримати. Я пропоную створити невеликий танцювальний номер під час перерви між іграми. Подумайте, хто хоче взяти участь, і скажіть мені в кінці дня. Я складу список. Дякую всім за увагу!

— Дівчата, давайте і ми візьмемо участь, це шанс, як мінімум для тебе, Алісія, — підштовхнула я, намагаючись додати їй впевненості.

— Я не дуже впевнена, — сумнівалася Вікі, поглядаючи на мене з легким острахом.

— Та чого ти, все буде нормік!

— Та я, мабуть, теж пас. Танцювати на публіці для мене це трохи страшно, — додала Вікі, опустивши погляд.

— Ой, які ви зануди! Лісіс, я буду тебе так називати, — сказала я, сміючись.

— Та без проблем, Анно. Для вас я навіть парацетамолом стану, — відповіла Алісія, з легким жартом у голосі.

— А я Євою! — долучилася Вікі, і ми всі засміялися, бо знали, про кого йшла мова.

Урок почався, і Алісія з Паркером покинули клас після приходу вчителя. Я ж залишилася, занурена в свої думки. Чи стане Аррон для мене таким важливим, як ці дівчата?

Після школи ми домовились піти до Вікі додому і провести вечір разом, переглядаючи фільм. Вікі завжди знала, які новинки варто дивитися, тому вибір фільму ми повністю довірили їй.

– Ну що, ви готові до перегляду? – запитала Вікі, тримаючи пульт від телевізора. – Я підібрала щось цікаве – сучасний хорор. Кажуть, цей фільм не для слабкодухих.

– Ой, я вже починаю нервувати, – засміялась Алісія, сідаючи на диван і ховаючись під ковдру. – Вікі, ти як завжди з чимось екстремальним.

– Ну, не так вже й страшно, просто подивимось разом, і все буде норм, – я усміхнулася, сідаючи поруч. Мене такі фільми не сильно лякали, більше подобалась напружена атмосфера.

– А якщо мені буде страшно, я точно в тебе ночуватиму, – жартувала Алісія, щільніше загортаючись у ковдру.

– Дівчата, не переживайте, я вибрала не тільки страшне, а й класне. Аби ви отримали більше емоцій, – Вікі запустила фільм на телевізорі через стримінговий сервіс.

Фільм почався, і темрява заполонила екран. Я сиділа спокійно, час від часу поглядаючи на реакції дівчат. Вікі спостерігала за кожною деталлю, ніби передчуваючи, коли буде страшно, а Алісія нервово жартувала:

– Якщо зараз хтось вискочить із-за рогу, я точно втечу, – говорила вона, тримаючи в руках миску з попкорном.

– Та заспокойся, ти все одно дивишся це крізь пальці, – засміялась я, коли помітила, як вона прикрила обличчя руками.