Глава 8. Сонце і дощ

Глава 8. Сонце і дощ

Даніель

День виявився не те, що нелегким, а просто паскудним. Справи в компанії почали йти вгору, але для цього потрібно багато працювати. Практично двадцять чотири години на добу сидіти в кабінеті, не виходячи навіть на обід. Проте Елла знову явилася в мій кабінет, як завжди це робить. І навіть моя секретарка Нора їй абсолютно не завада. Дівчина-кішка, як я часто називаю Еллу, здатна одним своїм виразом обличчя запевнити будь-яку людину, що вона тут головна. Тому Нора віднедавна взагалі не повідомляє мене про прихід моєї нареченої. Варто вже її звільнити, бо ці часті появи Елли мені починають набридати.

Дівчина з легкою грацією пройшла по довгому кабінету, цокаючи підборами по паркету. Погляд дикої кішки спрямований на мене. На обличчі тонна косметики, але яскрава посмішка з білосніжними зубами затьмарює все. Проте в цій посмішці немає щирості – от і головна проблема Елли. Чорне аж смоляне фарбоване волосся спадає довгими хвилями на її оголені плечі. Чорна сукня, що повністю приталена й окреслює всі її вигини тонкої фігури, надто коротка і справляє таке враження, наче коли вона нагнеться вниз, будуть видні сідниці жінки. Варто вже заборонити їй так одягатися. Моя дружина не повинна бути хвойдою.

Я довгий час спостерігав за спокійною ходою поки що моєї дівчини та її спокусливим поглядом. Вона мовчала, але я не витримав.

– Елло, чому ти знову прийшла?

– Я можу побачити свого нареченого лише в його компанії. Невже не маю права? 

– Маєш. Але я б сьогодні прийшов раніше додому. Достатньо було б просто подзвонити мені на мобільний, – підняв свій телефон вгору, показуючи їй, що є така штука і варто на нього дзвонити. 

– Е, ні… – протягнула вона та покрутила головою, пройшла до мого столу й сперлася на нього сідницями. – Ти майже ніколи не підіймаєш трубки, коли я дзвоню. 

– Тому що я зайнятий, – відрізав я. – Працюю, – обвів руками весь стіл, на якому стоїть ноутбук і лежить купа паперів, на які, до речі, вона сіла.

Обережно витягнув з-під її сідниць документи і це виявився договір на розширення компанії з відомими інвесторами Лондона. Проте Еллі цей контракт до одного місця – до її пухких сідниць.

– Мені варто тебе самій навідувати, – несподівано промовила вона, навіть не поворухнувшись, коли я витягав з-під неї документи. – А якщо ти знайдеш мені заміну?

– Елло, яка заміна? Подивись, чим я тут зайнятий!? – скипів я. – Ось! Це що, моя коханка!? – вказав на той важливий договір, який сам складав більше тижня щодня до пізньої ночі. – Подумай сама. Невже я схожий на зрадника?

– Не схожий. Але на такий діамант, як ти, можуть позаритися всі, кому не лінь, – промовляючи, нахиляється до мене і хапає за комір сорочки та притягує до себе.

– Елло, я на роботі, – зупиняю її руки. – Сюди може будь-хто зайти.

– А мені яка різниця? Ти тут керівник чи хто? А я – твоя наречена. Маю повне право зайти до тебе на роботу й приділити тобі хвильку уваги.

– Це не ти мені зараз приділяєш увагу, а я тобі, – заперечую. – Бо ти мене відволікаєш від роботи. 

– Мені байдуже, – нахиляється до моїх губ. – Я тебе хочу, – шепоче і цілує.

Не можу встояти перед її поцілунками, бо в неї вони занадто гарячі й вимогливі, пристрасні й палкі. Ця жінка знає як доставити задоволення чоловіку і їй це добре вдається. Але… ми зараз у моєму кабінеті, а робочий час ніхто не відміняв.

– Елло, припини, – зупиняю її вимогливі губи, які вже перейшли на мою шию жагучими поцілунками. 

Жінка почала розстібати гудзики на моїй сорочці і швидко пересіла на мої коліна. Продовжує мене цілувати, навіть не чуючи від мене слів відмови.

– Елло, давай краще вдома продовжимо розпочате, – вкотре зупинив її руки й відхилився.

– Даніелю, скільки можна? – почала гніватися й підвищила тон голосу. – Чому ти постійно мені відмовляєш? 

– Я ж кажу, що зайнятий. Я працюю для того, щоб ти ні в чому собі не відмовляла! – скипів я й вилаявся під ніс.

Але моя промова схожа була на докір і Елла образилася. Помітив це в її очах, які зараз палали люттю, в її зціплених в тонку лінію губах, ніби від невимовлених слів. Вона піднялася з моїх колін і я приготувався до скандалу. Втім, як і завжди, якщо щось не по її – це трагедія.

– Мені вже набридло засинати одній. Або сьогодні ти приходиш раніше і ми проводимо час разом, або я відміняю весілля.

Знов одне й теж. Аж прикрив очі від втоми на ім'я Елла та поклав голову собі на руки. Вона маніпулює мною. Вже стільки разів жінка погрожувала мені відмінити весілля, що це стало її звичкою. Але я вже навчився не звертати уваги на такі дрібниці. Схоже, це синдром нареченої.

– Елло… іди додому, – прошу її. – Увечері поговоримо.

– Обіцяєш?

– Обіцяю.

– Поцілуй мене, – просить і стріляє в мене блискавками з очей.

Я піднявся, підійшов до неї і поцілував її в губи, заспокоюючи. Якщо все таке сімейне життя буде вибухове, не знаю, наскільки вистачить моєї терплячості.