Глава 23. Зі своєї сторони

- То ти скучила?

Ярина здригнулася. Вона не чула, коли зайшов Гнат. Після того, як пішов Олег, минуло щонайменше дві години. Ярина сиділа на кухні біля вікна та довго дивилася на метушню за склом. І саме споглядання цієї метушні додавало спокою. Вона оглянулася. Гнат стояв, спершись на одвірок. Він заклав руки на грудях та спостерігав за нею лінивим поглядом. Кутики губ, піднесені вгору, вказували на його гарний настрій та самовдоволення.

- Трішки. – Задумливо протягнула Ярина.

- Трішки? – вигнув брови Гнат і ступив крок до неї. – Не дуже?

- Капельку, - Ярина показала двома пальчиками умовну величину та хитро усміхнулася.

- Обманщиця.

Гнат опинився зовсім близько й подав Ярині руку. Вона підвелася і тут же опинилася в міцних обіймах. Руки Гната обіймали, блукали тілом, притискали до себе з усієї сили.

- Хочу тебе, всю, - він поцілував уста, тоді притулився губами до смаглявої шиї, протягнув кінчиком носа, вдихаючи спокусливий аромат своєї жінки, - яка ж ти вродлива.

Ярині подобався його хижий інстинкт. Коли дивилася в бурштинові очі, то бачила в них жагу, відчувала себе найбажанішою жінкою у світі. Ці відчуття підіймали до небес, поруч з Гнатом вона піддавалася йому й забувала про все, що зовсім недавно муляло душу. Рука Гната пройшлася шиєю, опустилася до грудей, тоді ще нижче. Від цих вмілих рухів ноги підкошувалися, тіло все тремтіло, а живіт палав вогнем. Цей вогонь пробирався до обличчя, окутував розум, електризував кінчики пальців.

Гнат ні на секунду не зупинявся, підхопив Ярину на руки та поніс у свою спальню. Він кохав її водночас ніжно та пристрасно, спішив, але й розтягував задоволення. Попри все, Гнату хотілося втримати Ярину на вершині насолоди якнайдовше. Його егоїзм, який завжди направляв вперед, поруч з Яриною відійшов на другий план. Головне, щоб їй було добре, щоб з нею все було гаразд. І саме це дарувало насолоду і йому.

- Гнате, - прошепотіла Ярина, розмістившись на його плечі. – А що далі? Не можу ж я вічно ховатися тут від Олексія.

- Чому не можеш? Переїжджай до мене.

- Я ж серйозно з тобою розмовляю, - обурилася Ярина.

- А ти бачила, щоб я усміхався?

А й справді, обличчя Гната виглядало скоріше суворим, а не жартівливим. Ярина заглянула в його карі очі й зрозуміла, що пропозиція була спонтанною, але цілком серйозною. Він підвівся разом з Яриною, а тоді поклав її на спину й опинився зверху. Провів долонею по контуру її обличчя, тоді торкнувся подушечками пальців розпашілих уст. Його погляд був голодним, спраглим, наче це не вони декілька хвилин тому кохалися.

- Ніколи не сумнівайся у моїх словах, ягідко.

- Я не сумніваюся, - часто закліпала Ярина, - але не хочу, щоб через мою ситуацію, ти йшов на таке.

- Можливо, якраз ця ситуація мені на руку.

- Чому?

- Що?

- Чому ти так захопився мною?

- Захопився? Ягідко, я закохався. З першої хвилини, як тільки тебе побачив.

- Не обманюй. В першу хвилину ти хотів переспати зі мною.

- А це гріх?

Ярина примружилася, тоді огорнула його шию руками:

- Нууу…. Це з якої сторони глянути.

- Глянь зі своєї, - Гнат нахилився та продовжив покривати Ярину поцілунками. Шкіра й так уже палала, але він ні на мить не давав отямитися, чи остигнути. Запалював знову і постійно підтримував полум’я між ними.

- Якщо зі своєї…то я була не кращою в той вечір.

- Не прибідняйся, ягідко. Ти була на висоті, ще ніколи мене так вміло не ставили на місце.

Було весело та водночас інтимно згадувати ніч їхнього знайомства. Особливо Ярині подобалося бачити все очима Гната. Він настільки заспокійливо впливав на неї, що вона розслабилася і припинила гризти себе із середини незрозумілими докорами. Ні, вона не забула, що все ж Олексій її батько, але прийняла нарешті це. Зранку, коли Гнат збирався на роботу, вирішила сказати йому те, що вирішила вночі.

- Я не робитиму тест.

- Чому? – Гнат не виглядав здивованим.

- Я поговорю з Олексієм про це. Якщо я добре його вивчила, то він людина слова. І якщо я спитаю про все прямо, то він не обманюватиме.

- Ти добре його вивчила, - Гнат огорнув обличчя Ярини долонями та змусив заглянути йому в очі, - що б не сталося, я завжди з тобою. І моя пропозиція про переїзд цілком виважена.

- Дякую тобі.

Ярина встала на пальчики та потягнулася за солодким поцілунком. Він був її особистим цілителем, який не давав впасти та поранитися, а коли падала, то миттю зціляв її.

Гнат відвіз Ярину до будинку Олексія та почекав, поки вона переодягалася. Після цього підкинув її до компанії дядька й поїхав на роботу. Він просив зателефонувати йому, як тільки поговорить про все з Олексієм.

Ярина пішла до кабінету дядька, оминувши своє робоче місце. Не могла більше чекати. Вона безмежно боялася дізнатися всю правду, але водночас знала, що чим довше затягуватиме, тим гірше буде для них усіх. Бо не могла вона вічність уникати дядька, батьків, розмов про все це. Хотілося розкласти в голові все на полички правдивою інформацією.