Глава 21. Його донька

Ярина заплющила очі та простояла так декілька секунд. Серце гупало, намагаючись вистрибнути з грудей. До лиця приступив жар, який ніяк не могла опанувати. Долоні пітніли, ноги тремтіли, а її немов приклеїли до цього місця. Не могла ступити й кроку. Спочатку поривалася забігти в те кафе та влаштувати добрячий скандал, але, як тільки розплющила очі, то побачила, що Леся нахиляється до Гната. Ярина не хотіла цього бачити, не могла ще раз пройти через подібне. Вона проковтнула образу, розвернулася та пішла геть. Забула про перукарню та зустріч з Євою. Вона настільки хотіла опинитися вдома на самоті, що не пам'ятала, як на ходу викликала таксі та сідала в нього.

Лише опинившись вдома, змогла видихнути та дала волю сльозам. Ярина прекрасно розуміла, що не побачила зради зі сторони Гната, але серцю не накажеш. В грудях нестерпно пекло, а багата уява домальовувала те, чого не бачила. Згодом зателефонувала Єва і Ярина згадала, що обіцяла їй перетелефонувати.

- Ну що там? - мовила подруга одразу.

- Не знаю.

- Як не знаєш? Ти побачила Гната з тою куркою, вона взяла його за руку, а що було далі? Ти обіцяла зателефонувати? Де ти? Я приїду.

- Стоп, - Ярина зітхнула, але зупинила нестримний потік подруги. - Не знаю, що було далі. Я не залишилася там. Єво, зустріньмося завтра? Дуже болить голова.

- Але...

- Я обіцяю, - перебила її Ярина, - завтра ти в мене усе випитаєш, а я не мовчатиму.

- Добре, - неохоче погодилася Єва та відключилася.

Не встигла Ярина зануритися в роздуми, як телефон знову забриньчав. Цього разу телефонував Гнат. Вона глибоко вдихнула та прийняла виклик.

- Так, - мовила сухо.

- Ягідко, я скучив.

- Справді?

- Не віриш? Шалено скучив. Постійно думаю про тебе. Хочу до тебе. Просто тебе хочу.

Кожне нове слово грало по нервах, як нестерпний барабанний дріб, але Ярина намагалася не видавати себе. Їй хотілося зрозуміти, чи скаже Гнат правду про Лесю.

- Вірю. Чим займався сьогодні? Багато справ було?

- Втомився, - протягнув Гнат, - ще й Леся сьогодні навалилася зі своїми проблемами.

Ярина так гучно зітхнула після цих слів, що Гнат на мить замовк. Хоч її безмежно бісила ця ситуація з Лесею, але потайки зраділа, що зізнався.

- Я приїду? - спитав Гнат після тиші в телефоні.

- Приїдь.

Але навіть, попри зізнання Гната, Ярина все одно злилася, бо нею керувала ревність і нічого не могла з цим вдіяти. Поки очікувала на нього у вітальні, то встигла себе накрутити настільки, що нагадувала бомбу сповільненої дії, в якій таймер добігав кінця.

Гнат очікував у автомобілі. Ярина мовчки відчинила дверцята й так само мовчки вмостилася поруч. Вона уникала зорового контакту й дивилася кудись попереду. Гнат нахилився до неї, але коли захотів поцілувати, то відвернулася до вікна.

- Я зробив щось таке, про що не знаю? - заговорив він, загорнувши з обличчя Ярини пишні локони волосся.

- Я бачила тебе з Лесею сьогодні.

- Хм... де?

Ярина різко повернулася до нього й нахмурила брови. Глибокі очі затягували у свої водойми та водночас метали блискавки.

- А це головне? В кафе бачила, ви трималися за руки.

- Ми не трималися за руки, - обурився Гнат та відкинувся на спинку крісла.

- Я бачила.

- Що ти бачила, ягідко?

- Її руку на твоїй, - ледь чутно заговорила Ярина.

А й справді, що ж саме вона бачила? Ярина примружила очі та перемотувала в голові все те, що побачила у вітрині кафетерію. Рука Лесі накрила долоню Гната. І це справді не одне й те ж, що триматися за руки. А далі...далі вона не бачила, бо дурна гордість не дозволила споглядати за ними.

- Я не тримав Лесю за руку, - проговорив чітко Гнат, карбуючи кожне слово, - а якби ти затрималася довше, то побачила б, що було далі. Але ж ти вирішила придумати те, чого не було, замість того, щоб просто підійти до нас.

Гнат говорив це таким тоном, наче Ярина втнула найбільше дурницю у світі, так, немов кожен на її місці вчинив би по іншому. 

- А як ти поводився б на моєму місці? - Ярина важко дихала, груди високо підіймалися, - якби побачив мене в такій ситуації з Олегом.

- Відірвав би йому голову, - розізлився Гнат.

- А чого ж не підійшов би? - усміхнулася іронічно Ярина.

- Ти зведеш мене з розуму!

Гнат різко притягнув її до себе та палко поцілував. Ярина спочатку пручалася, але тіло шаленіло від його поцілунків, дотиків. Поступово вона розслабилася та відповіла на поцілунок. Вона відчувала спокій, знемогу, шалений потяг до цього чоловіка.

Гнат відсторонився, важко дихаючи. Притулився чолом до її чола та пошепки заговорив:

- Ні одну жінку я ніколи так не хотів і не хотітиму, як тебе. Запам'ятай це та повторюй собі кожного разу, коли побачиш щось подібне.