Глава 4. Чортів самець

Ярина цілувала його боязко, усе тіло тремтіло та палало від жару, що циркулював у венах. Її пальчики занурилися в густу шевелюру чоловіка й вона відчула, як він напружився, а тоді перехопив ініціативу в свої руки. Однією долонею він охопив талію, а іншою потилицю. Поцілунок з боязкого та ніжного перетворився на голодний та глибокий. Усі нерозбірливі думки та залишки розуму покинули голову, тіло мліло під його владою, а ноги підкошувалися. Коли його рука опустилася на сідниці й стиснула їх, Ярина немов прокинулася від дурманного сну.

- Зачекай, - відсторонилася вона, - не так швидко.

Коли вона прийшла в нічний клуб, то зовсім не планувала спілкуватися з першим кращим незнайомцем, а тим паче відправлятися до нього в гості.  Ярина хотіла випити та забутися, приглушити хоч на маленьку часточку біль і полегшити свої страждання. Він сам підійшов і вчепився в неї. Ярина не дурна наївна дівчина, тому прекрасно усвідомлювала, чого саме хотів від неї цей незнайомець. Перед очима промайнув образ Стаса. Багата уява, приправлена червоним вином, малювала його з різними дівчатами, у різних позах, у різних місцях. Місяць в Києві, зовсім поруч з нею. Кожного дня вони спілкувалися телефоном і казанова нахабно брехав. Твердив, що шалено скучив й не міг дочекатися переїзду.

Гидко, образливо, нестерпно боляче. Саме ці відчуття переповнювали Ярину. А цей незнайомець? Чим він кращий від її леліяного Стаса. Підійшов у клубі до самотньої дівчини й вирішив, що може скористатися нею на ніч. Думки змінювалися в голові одна за іншою, а пристрасть, яка ще декілька секунд тому витіснила тверезий розум, перетворилася на злість. Вона відчувала лють не лише до Стаса, а й до всього чоловічого роду.

- Любиш прелюдію? – вивів зі ступору хриплий голос.

- Люблю екзотику, - хитро примружилася Ярина, нагадуючи тигрицю.

- Он як, - хмикнув чоловік, - я весь твій.

Він підняв руки до гори, показуючи усім своїм виглядом, що його забавляла ця ситуація. Ярина встала на пальчики та потягнулася за черговим поцілунком, але у кількох міліметрах від його уст зупинилася, приклала до привідкритого чоловічого рота наманікюреного пальчика й ледь чутно торкнулася устами його.

- Любиш дражнитися?

- Люблю по різному, - мовила вона, усміхнувшись. - Ти знаєш, що при сліпоті всі відчуття загострюються?

- І ти націлилася загострити всі мої відчуття?

- Ти навіть не уявляєш, на що я націлена, - солодко промуркотіла Ярина.

Вона почала оглядатися навкруги в пошуку допоміжних матеріалів, але окрім ліжка нічого не бачила. Незнайомець спостерігав за нею з цікавістю і майже не ворушився. Йому подобалася її активність, винахідливість та азарт в очах.

Ярина вийшла з кімнати, а через мить повернулася з коричневим шарфом, в якому сюди приїхала. Її погляд зачепився за підвіконня, на якому лежав будівельний скотч, й обличчя розпливлося в самовдоволеній усмішці.

Вона встала позаду чоловіка та хотіла зав’язати йому очі, але міцна рука схопила тремтячу долоню. Ярина завмерла та важко ковтнула, але коли він притягнув долоню до обличчя й потерся до неї колючою щокою, то змучене серце затріпотіло, а живіт болісно затвердів. Цей жест був інтимнішим від тисячі поцілунків.

- Не боїшся, що поцуплю щось? – спитала Ярина, все ж зав’язавши очі.

- Хіба що зможеш винести ліжко, - усміхнувся чоловік, - але у нього може бути набагато краще призначення.

- То випробуймо його?

Він впіймав наосліп її руку та знову притягнув до обличчя, вдихаючи аромат ніжної шкіри.

-  Я дозволю тобі зробити все, що хочеш, але після цього ти розкажеш, хто тебе образив.

- Мене неможливо образити, - затремтіла Ярина.

- Твої очі, - мовив чоловік, хоча й не бачив їх в цю мить, - у них видно все.

- Я приїхала сюди не розмовляти.

Ярина підштовхнула чоловіка до ліжка й він гепнувся на нього спиною. Вона почала роздягати його, торкаючись холодними долонями гарячого тіла. Він видавав стогони, а уста розтягувалися в ідіотську посмішку. Брюки ніяк не піддавалися і чоловік не витримав. Сам розстебнув ремінь із зав’язаними очима. Ярина завмерла, коли побачила спокусливе чоловіче тіло в повній готовності. Вона важко ковтнула, але таки опанувала свої емоції. Не піддасться, не дасть йому скористатися собою. Всі вони однакові й цей нічим не кращий за її Стаса. При згадці останнього на очі знову нахлинули сльози, але вона швидко прикрила рот рукою та прогнала їх.

- Ягідко, ти тут?

- Знаєш, як це, коли тебе підводять до самого вершечку насолоди, але в останню секунду не дають туди дістатися? – Ярина підійшла до вікна та взяла скотч,  тоді повернулася і нахилилася над чоловіком. Заплетена коса торкнулася оголеного торса й він напружився, однак мовчав, - кожного разу бажання отримати бажане стає сильнішим, а коли отримуєш нарешті це, то воно досягає апогею в геометричній прогресії.

Його уста смикнулися в ледь помітній усмішці:

- То мені трапилася знатна математична коханка, яка знає під яким кутом усе робити?

Ярина змовчала, подушечками пальців торкнулася його грудей, провела до низу, дісталася до затверділого чоловічого бажання і торкнулася. Чоловік важко видихнув, проте лежав непорушно. Чекав наступних дій від неї. А вона вхопила його руку та потягнула її до спинки ліжка. Швидкими рухами примотала її скотчем.