Глава 3. Гнат

- То що сьогодні святкуємо? – спитав Ілля, перекрикуючи гучну музику.

- Мій переїзд на нову квартиру, - спокійно відповів Гнат.

Він відкинувся на спинку зручного дивана, оглянувся навкруги й примружив карі очі від тьмяного світла, яке переливалося різними кольорами.

- За це потрібно випити, - втрутився Остап й підсунув випивку ближче до обох.

Троє друзів розташувалися за одним зі столів популярного нічного клубу. Вони товаришували ще з університетських років і кожної п’ятниці збиралися в тому ж місці, і в той самий час. При цьому завжди знаходилася якась нагода для свята. Ілля загорнув рудого чуба з лоба, потер борідку та штуркнув Гната в бік:

- А чого ми тут? А не на твоїй хаті?

- Там, окрім ліжка, поки нічого немає. – Відповів Гнат, надпиваючи коричневої рідини.

- То якусь ляльку на одну ніч можна привезти, - хмикнув весело Остап.

Гнат ліниво потягнувся, нахилив голову та оглянувся навкруги. Вечір був у розпалі. Відвідувачів усе більшало, випивка розливалася, бокали цокотіли, а музика підхоплювала у свій нічний ритм. Він перехилив терпку рідину одним махом та ледь помітно скривився. Горло приємно пашіло, але все одно вечір здавався занадто одноманітним. А ще відчувалася певна втома після важкого робочого тижня. Саме сьогодні він не поділяв великого ентузіазму друзів до гучних нічних святкувань.

- Ляльку можна, - підмигнув все ж Остапу. – Я піду замовлю нам ще чогось.

Гнат підійшов до барної стійки та замовив ще випивки й закуски. На мить повернув голову до входу та завмер, уважно спостерігаючи за дівчиною, яка виглядала йому чужорідною в цьому закладі. Її кремова сукня до колін здавалася занадто вишуканою та закритою для нічного клубу, а довге волосся було заплетеним в товсту косу. Вона стояла на місці й пильно оглядала заклад, наче когось шукала або ж перебувала тут вперше. Навіть на відстані Гнат відчував, як вона тремтіла, бачив, як покусувала пухкі губи, а на щоках блищала волога. Сльози? Нарешті вона скерувала свій погляд на нього. Глибокі сірі очі зустрілися з його бурштиновими й він ледь помітно усміхнувся їй, немов уже святкував маленьку перемогу.

Гнат забув про свою випивку та хлопців, які тим часом пильно за ним стежили, і сконцентрував усю свою увагу на незнайомці, котра не спішила відводити очі. Раптом її постава випрямилася, тильною стороною долоні вона витерла щоку та ступила декілька кроків у його напрямку.

З кожним кроком вона йшла усе впевненіше, а Гнат зміг ретельніше розгледіти її. Красива, витончена, горда. Саме таке враження справляла незнайомка. Вона не відводила свого чистого сірого погляду й на мить він був упевненим, що дівчина цілеспрямовано шукала його. Але, вирівнявшись з ним, вона оминула Гната та підійшла до вільного стільця у метрі від нього.

А він прикипів до неї очима і ніяк не міг сконцентруватися на чомусь іншому. Не хотів відпускати навіть поглядом. Він підійшов ближче й почув її голос, яким дівчина зверталася до бармена:

- Бокал червоного вина. Сухого.

- Бажаєте щось до вина? – спитав увічливо темноволосий бармен.

- Так, ще один бокал того ж вина. А після нього ще. Поки я сама вас не зупиню.

- Бажання леді для мене закон, - усміхнувся бармен і через хвилину подав їй замовлення.

Гнат сперся ліктем на барну стійку та продовжив спостерігати за нею. Його замовлення давно підготували, але він не зважав на це. Мов укопаний стояв та пропалював карими очима тендітний стан незнайомки. Вона сиділа рівно, високо задерши підборіддя, й взагалі не помічала його. І саме це ігнорування найбільше зачіпало завжди впевненого та необділеного увагою жінок Гната. Бо ж він зовсім не приховував своїх хтивих поглядів.

Незнайомка надпила трішки вина й скривилася так, наче куштувала віскі або ж коньяк. Кривлячись, продовжила пити, поки не спустошила келих.

- Повторіть, - простягнула вона бокал бармену.

Гнат підступив ще ближче, знову сперся ліктем на барну стійку та продовжив випалювати в ній дірку голодними очима. Після другого спорожнілого бокала вона попросила повторити. Але коли бармен поставив перед нею нову порцію вина, Гнат зупинив її.

- Потанцюєш зі мною?

- Що? Ти мені?

Дівчина вибучила свої чарівні очі та здивовано блимнула на нього, чим ще більше зацікавила. Споглядала так, наче він сказав найбільшу дурницю, яку тільки могла почути в нічному клубі.

- Дивна ти. – Усміхнувся Гнат, але все ж простягнув руку.

- Справді?

Вона вклала свою руку в його долоню, але обличчя виказувало неприязнь. Незнайомка поводилася так, наче Гнат уже встиг чимось образити, а своєю згодою на танець робила для нього неймовірну послугу. І це підкупляло, заохочувало хижий азарт чоловіка до нових пригод. Вони вийшли на танцювальний майданчик, але, на відміну від натовпу, під доволі ритмічну мелодію танцювали повільний танець.

- Як тебе звати? – викрикнув їй Гнат.

- Я хочу сьогодні обійтися без імен.

- Гаразд. – Витримав паузу він, - то що тебе змусило напиватися у самотності?

- З чого ти вирішив, що я самотня? – вона відсторонилася та задерла високо підборіддя. Навіть при поганому освітленні Гнат помітив, як в кутиках очей заблищали сльози.