Ти точно просто туман?

Прокинувся я різко. Начхавши на біль у тілі та сонний стан, я швидко виліз з-під ліжка та розпихав консерви з водою по кишенях. “Треба забиратись звідси!”. Це єдина думка що була в голові. Коли все що можна було забрати, було забрано, я виглянув у вікно. Хоч туман зранку значно менший ніж вечором, він все ще непроглядним. Розуміючи що ВОНО може бути у тумані, я озброївся іржавим ножом.

Я вийшов з хати, та крадькома вийшов на дорогу. Я йшов по центру дороги, вдивляючись у ліс що оточував її. Я йшов близько години, ліс почав рідшати. Пройшовши ще декілька хвилин я побачив знак. Підбігши до знаку, я прочитав назву населеного пункту. “Hope” було написано на табличці.

Моєму щастю не було межі. “Новий населений пункт, ще й так близько!” радісно думалось мені. На отриманій енергії від такої новини, я пришвидшив крок. Пройшовши хвилин десять, я нарешті побачив перші будинки. Підійшовши до них ближче, я розчарувався. Будинки були всі занедбані та покинуті. Дивлячись на зруйновані будівлі, я не розумів одного. - Куди вони всі ділись!? - На думку спадала лишень евакуація. Але куди евакуювали людей я не знаю.

Я міг ще ходити та роздивлятись покинуті будівлі, але сталось дещо дивне. Туман почав червоніти. Спочатку він порозовів, потім став оранжевим. Передчуття що досі мовчало, стало кричати про небезпеку. Вирішивши не випробовувати долю, я забіг у найближчу будівлю. Як тільки я потрапив у будівлю, на вулиці туман наче загорівся. Коли я подумав що вся небезпека у тумані, роздався грім, потім ще один. З часом шум ставав все сильніше, здавалось наче вибухи роздавались повсюду. Земля тряслась, від чого речі що були в будівлі почали трястись, а деякі не витримували і ламались.

Коли я почав думати що стався кінець світу, надворі почало все закінчуватись. Все закінчилось так, наче нічого не було. Виглянувши на вулицю, я помітив що все більш-менш на своїх місця, але з’явилося дещо незвичне. Біля входу до однієї з будівель з металевими дверями, була аномалія. Вона була схожа на невеликі блискавки, що час від часу били із землі в землю. Шокований пережитим, та побаченим, я стояв перед вікном. - Що ж ти таке… “Туман”?