Знайомтесь, "Бульбашка"!

Проснувся я з болем у спині. - Спати на підлозі - погана ідея. - Сказав я встаючи з підлоги. Я стряхнув з себе дрібне сміття, після чого вирішив зробити зарядку, щоб спина перестала боліти.

Зробивши зарядку я вирішив поснідати. З’ївши останній батончик, я вирішив подивитися на термін придатності. 28.12.2024 - 07.09.2025. - Що ж, з приблизною датою розібрались. - Кажу я дістаючи з кишені вчорашню монету.

Це була срібна монета номіналом 25 центів, на ній був зображений олень, а напис свідчив що ця монета з Канади. “Я все ще у Канаді” промайнула єдина радісна думка в голові. “Але де саме? На район великих озер не схоже.” - Так, так, так, ніяких поганих думок! Я знайду людей, ті подзвонять моїм родичам, і ті мене заберуть! Не може ж бути таке що всі люди зникли… правда ж?

Вирішивши не віддавати свідомість на розтерзання думкам я вирішив йти далі по дорозі, благо туман став менш густим. Я вирушив у дорогу прихопивши з собою дві банки води.

Я йшов годину, потім ще одну, спина безжально нила не дивлячись на зарядку, що ускладнювало дорогу. Постійні перепади висот наштовхнули мене на думку що я йду по горах. Від підкрадаючихся поганих думок мене врятувало незрозуміле явище. Воно було схоже на величезну бульбашку, що зависла біля дороги. Я вирішив не ризикувати, тому відійшов від неї, після чого кинув у неї невеликий камінчик. Попавши у сферу, камінчик розлетівся вщент, розкидаючи дрібні осколки у всі сторони.

- До тебе краще не підходити. - Кажу я з нервовим смішком, інстинктивно відходячи далі. Коли я перевів подих, бульбашка з’явилася знову. “Ви серйозно?” гнівно подумав я. “Мабуть доведеться створити атлас цих… ну нехай будуть “Аномалії.”” після таких невтішних думок я вирішив дати назву цій “Аномалії”, “На честь твоєго зовнішнього вигляду, нарікаю тебе… “Бульбашка”!”. Закінчивши з даванням назв, я взяв ще декілька камінчиків із собою, вирушивши далі.