У торнадо почуттів

"Лірика душі"

Чому коли бачиш душу так тягне?
Бо дивишся немов на себе завжди!
Та кожного дня,як тяжкі хмаринки,
Про неї завжди блукають мої думки!


Вона ж ледве знайома,та наче знаю її
Вона стає нічною втомою у моєму сні!
Вона як відьма,чарами кличе до себе,
Бо на відстані стає так з нею тепло!

Дивлячись на неї,життя відчуваю у собі,
Її посмішка та сум,немов картини у житті!
Все що з нею трапляється,досвід на роки,
Але ж це диво,що саме цим ми так схожі!


Немов дзеркало,вона мене відображає,
Та на вчинки мене,немов казка надихає!
Серед рядків,схожості ніби то немає,
Але душа,вона як птах усе рідне помічає!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше