Я чув що кохання вже не в моді,
Повагу залишили всі як непотріб!
Турботу та увагу топчуть як багнюку,
Що втрачає сенс почуттів стосунки!
Коли людина відроджує те що загинуло,
Люди сміються з нього як з божевільного!
Кажуть що таких вже не повинно існувати,
Бо така людина псує негідникам усі карти!
Нехай кожен думає в міру свого сприйняття,
Цінності губить,живе без людського серця!
Байдуже стає на таких гнилих людей у світі,
Вони стали сміттям у своєму божевіллі!
Але я живу хоч і по старим правилам життя,
Для мене повага краще ніж згинути в очах!
Турбота та увага штовхають мене на вчинки,
Справжньою людиною звик я собі жити!