Розділ 12

У неділю зранку, поки Косів та Коломия ще спали у густому тумані, Валерія вже сиділа в кабінеті, перевіряючи папери: Виписала офіційний запит на вилучення особової справи Сергія Кузуба, навмисно не попереджала Андрія про свій прихід, сподіваючись застати його зненацька вдома в домашній обстановці. Для Валерії це був ідеальний привід знову подивитися в очі бізнесмену й натиснути на нього новими фактами, які вона дізналася від решти компанії. Вона закрила папку, взяла ключі від машини й рушила до Коломиї. Лейтенантка була впевнена, що цей візит нарешті зламає оборону Андрія, але навіть не здогадувалася, що на неї чекає. Слідча вирішила діяти жорсткіше, без офіційних повісток, і притиснути бізнесмена прямо в його приватному будинку.

Службове авто зупинилося біля високих кованих воріт розкішного маєтку на околиці Коломиї. Дощ нарешті вщух, але небо залишалося важким і свинцевим. Валерія вийшла з машини, поправила шкіряну папку під пахвою і попрямувала до масивних дверей. Вона очікувала побачити охорону, розлюченого Андрія чи його адвокатів, але двері відчинилися ще до того, як вона встигла натиснути на дзвінок. На порозі стояла молода, тендітна жінка в дорогому домашньому одязі. Її обличчя опухле від сліз, волосся розпатлане, а в руках вона судорожно стискала мокру серветку. Це була дружина Андрія. Валерія на мить розгубилася, але швидко повернула професійну витримку.

— Доброго дня. Я лейтенантка Валерія Громенко, поліція, — спокійно представилася, дістаючи посвідчення. — Мені потрібно терміново побачитися з Андрієм Петровичем.

Жінка почула це ім'я, і її плечі знову судорожно здригнулися від нового нападу придушеного ридання. Вона закрила обличчя долонями, ледь утримуючись на ногах.

— Андрія… Андрія більше немає, — хрипко, задихаючись від горю, видавила вона з себе. Валерія застигла на місці, відчуваючи, як по спині пробіг крижаний мороз. Шок на мить паралізував її мозок.

— Як «немає»? Що ви маєте на увазі? Куди він поїхав?

— Він помер  вчора! — майже закричала дружина, зриваючись на відчайдушний плач.

Лейтенантка миттєво зробила крок уперед, обережно підтримуючи жінку за лікоть, щоб та не впала на мармурову підлогу передпокою. Кожна секунда цієї розмови ламала всі її попередні плани розслідування. Андрій, головний замовник і магнат, навколо якого крутилася вся версія про шантаж, був мертвий.

— Заспокойтеся, благаю вас, — м'яко, але наполегливо заговорила Валерія, уводячи її вглиб просторої вітальні. — Розкажіть, як так сталося? Що відбулося?

Дружина безсило опустилася на розкішний диван, судомно ковтаючи сльози й намагаючись зібрати думки до купи.

— Я… я сама до ладу нічого не знаю, — заїкаючись, заговорила дружина, витираючи обличчя. — Мені вчора подзвонили з міського відділку поліції. Сказали, що Андрій поїхав на обідню зустріч до кав'ярні в центрі міста. Мав підписувати якісь папери з новими клієнтами. Вони сиділи за столом, усе було нормально, він замовив каву. І раптом… йому просто під час розмови стало погано. Вона на мить замовкла, ловлячи ротом повітря, і з жахом подивилася на Валерію: — Персонал  відразу викликали  швидку, клієнти намагалися допомогти, але все сталося занадто швидко. Лікарі навіть не встигли доїхати… Він помер прямо там, за столом, до їхнього приїзду. Кажуть, серцевий напад. Але у нього ніколи не було проблем із серцем! Він щоранку бігав, стежив за собою! Поясніть мені, як таке могло статися?!

Валерія слухала цей хаотичний монолог, і в її вухах знову з'явився той самий тонкий, панічний дзвін. Кав'ярнч, раптове нездужання,  швидка смерть до приїзду лікарів… Картина розслідування в одну секунду перевернулася догори дриґом. Андрій Горбань не був замовником вбивства — він був такою ж мішенню. Хтось нещадно й професійно зачищав  шістку випускників Косівської школи. Двоє вже мертві. Тепер Валерія чітко розуміла: якщо вона зараз же не повернеться до Косова і не витягне правду з Максима, наступний дзвінок про його раптову смерть, буде з його квартири.

Валерія вилетіла з маєтку Ковальчука, застрибнула в машину і з прокруткою коліс рвонула з місця. Її планшет уже світився адресою елітного кафе «Еспресо-Хаус» у самому центрі Коломії, де обідав Андрій. Вона вела машину на межі фолу, обганяючи потік і різко гальмуючи на світлофорах. Перед очима крутилася пекельна математика: Сергій мертвий,  Андрій мертвий. Хтось діяв на випередження, безжально й стрімко.

За десять хвилин службове авто з виском гальм зупинилося біля скляних дверей ресторації.
Валерія опитала адміністратора Дмитра та офіціантку Аліну  щодо обставин отруєння Андрія Горбаня, фіксуючи деталі про бронювання столика, розмову з партнерами та вживання кави. Свідки описують перебіг подій, включаючи використання спільної цукорниці та миттєву реакцію отрути, що вказує на схожість із вбивством Сергія Кузуба. Валерія ініціює перегляд записів камер спостереження, підозрюючи, що отруту могли підсипати заздалегідь.