Розділ 10

Валерія сиділа за невеликим письмовим столом у своєму готельному номері. За вікном у суцільній темряві шуміла стрімка Рибниця,  а карпатський дощ монотонно бив у скло. Настільна лампа вихоплювала з напівтемряви розгорнуту робочу папку, чашку з давно охололою кавою та екран планшета. Їй потрібна була стратегія, яка б не викликала підозр у косівського керівництва. Валерія вирішила скористатися офіційним розпорядженням про перевірку версії побутового отруєння і під цим приводом допитати абсолютно всіх однокласників Сергія, які зараз перебували в Косові.
Дівчина  розробила чіткий план дій на наступні два дні:
Скласти повний графік зустрічей з кожним випускником того класу, хто залишився в районі, щоб це виглядало як рутинна бюрократична перевірка зв'язків загиблого. Почати опитування з менш підозрілих осіб (інших хлопців з автосервісу чи місцевих підприємців), поступово звужуючи кільце.
Використати ці розмови, щоб витягнути з них хоч якісь деталі про ту саму стару шкільну таємницю, про яку Максим так запекло мовчав у її кабінеті.

Такий масштабний поквартирний та поофісний обхід дозволяв їй легально працювати на території Косова, оминаючи заборони капітана Мартинюка. Жоден чиновник чи бізнесмен не зміг би звинуватити її в упередженості, адже вона перевіряла абсолютно всіх за списком. Валерія підійшла до вікна готельного номера, вдивляючись у темряву, де шуміла невидима Рибниця. Вона розуміла, що серед цих однокласників хтось точно зламається і розповість правду.

Наступні два дні Валерія провела у безперервних допитах та зустрічах,  об’їхала весь Косів, опитуючи колишніх однокласників Сергія за складеним списком. Розмови проходили на робочих місцях, у кав'ярнях та прямо на вулицях містечка, але більшість хлопців лише знизували плечима. Вони давно обзавелися родинами, побутом і мало що пам'ятали про часи навчання в школі. Проте, крутячись у цьому рутинному бюрократичному колі, Валерія все ж таки натрапила на важливий слід. Двоє випускників, незалежно один від одного, розповіли їй про внутрішній устрій їхньої групи: Всі чітко виділили шестеро хлопців, які трималися окремим, дуже близьким колом. Назвали їхні точні імена: Андрій, Максим, Сергій, Ілля, Денис та Роман. Згадали про раптовий фінал цієї дружби — наприкінці навчання між ними пробігла якась чорна кішка, стосунки різко зіпсувалися, і компанія остаточно розвалилася.

— Вони були як нерозлийвода, — згадував один із колишніх учнів, протираючи замасленою ганчіркою деталі у своєму гаражі. — Всюди разом: на уроки, з уроків, вечорами на річку ходили. А перед самим випуском їх наче підмінили. Особливо Максима з Сергієм. Перестали навіть вітатися. Сергій  тоді до Коломиї поїхав вчитися. Андрій в бізнес подався, а Ілля, Денис взагалі кудись зникли, роз'їхалися. Роман в Косові закінчив якесь училище. Що там між ними сталося — ніхто з групи так і не зрозумів.

Валерія ретельно занотувала всі шість імен у свій блокнот, обвівши їх спільною лінією. Стіна мовчання Максима тепер отримала конкретні межі. Справа була не в усьому класі — таємниця належала саме цій шістці. Сергій уже мертвий, Андрій Ковальчук захищений залізобетонним алібі, а Максим трясеться від жаху в порожній квартирі. Тепер слідчій потрібно терміново з'ясувати, де зараз перебувають решта трьох членів компанії — Ілля, Денис та Роман, і чи не вони стали тими самими виконавцями, які принесли отруту в будинок Сергія.

Повернувшись до свого робочого столу, Валерія одразу відкрила базу даних. Дощ за вікном нарешті вщух, але тиша у відділку здавалася ще більш гнітючою. Інформація про шістку близьких друзів звузила коло пошуку. Тепер у неї три нові імені, які могли тримати ключ до загадки: Ілля, Денис та Роман.
Її пальці швидко застукали по клавіатурі, вбиваючи дані кожного з них у систему МВС і податкові реєстри:

Ілля Назарук — екран спалахнув юридичними ліцензіями. Виявилося, Ілля побудував успішну кар'єру адвоката в Коломиї. Він брався за серйозні кримінальні та цивільні справи, крутився у вищих колах міста. Особисте життя не склалося: розлучений, дітей немає. Людина з великими амбіціями та знаннями закону.

Денис Коваль — цей результат змусив Валерію здивовано підняти брови. Денис переїхав до Києва і тепер працює в Апараті Верховної Ради, у самому парламенті. Серйозний статус, великі політичні зв'язки. Одружений, має сина. Його репутація мала бути бездоганною, а отже, він боявся будь-якого бруду з минулого дужче за інших.

Роман Бойко — нікуди не поїхав. Роман залишився жити в Косові, звичайний робітник, влаштувався у місцеве відділення банку, де щодня видає кредити населенню. Тихе, розмірене сімейне життя: одружений, виховує двох дітей.

Валерія відкинулася на спинку крісла, аналізуючи отримані профілі. Шістка друзів розлетілася по життю з колосальним розривом: Андрій став будівельним магнатом із мільйонними тендерами.
Денис засів у парламенті, тримаючись за державну службу. Ілля захищав закон як успішний адвокат
у Коломиї. Роман і Максим залишилися на самому дні цієї соціальної драбини — один видає дрібні кредити, інший крутить гайки в автосервісі. Валерія зрозуміла, чому Сергій Кузуб вважав свій архів «золотою жилою». У цій компанії було як мінімум троє людей із шаленими грошима та статусом — Андрій, Денис та Ілля. Будь-який брудний факт із їхнього шкільного минулого міг знищити будівельний бізнес Андрія, зруйнувати кар'єру Дениса в парламенті або позбавити Іллю адвокатської ліцензії. Мотив для вбивства шантажиста був у кожного з великої трійки. Але виконавець мав діяти на місці, у Косові. Валерія обвела червоним маркером ім'я Романа Бойка. Він єдиний з успішної компанії, хто щодня бачив Максима, жив поруч із Сергієм і працював у банку, маючи доступ до фінансових труднощів містян.
Лейтенантка закрила папку. Потрібно  починати розплутувати цей клубок із тих, хто залишився в місті.
Валерія вирішила особисто опитати всіх членів колишньої компанії, які залишилися серед живих. Вона сподівалася знайти бодай одну тріщину в їхній стіні мовчання, але розслідування знову почало вислизати з рук.